Назад

Похорон принца Франческо де Медічі

Стефано делла Белла

  • Похорон принца Франческо де Медічі
Основна інформація
ID
Г-IV-857
Автор
Стефано делла Белла
Назва
Похорон принца Франческо де Медічі
Дата створення
1634
Країна
Італія
Техніка
офорт
Матеріал
папір на картоні
Розміри
29.2 x 21 см (висота x ширина)
Інформація про автора
Автор
Стефано делла Белла
Автор мовою оригіналу
Stefano della Bella
Роки життя
1610–1644
Країна
Італія
Біографія
Стефано делла Белла (італ. Stefano della Bella; 1610, Флоренція – 1664, там само). Видатний італійський художник, гравер та офортист епохи раннього бароко, один із найпродуктивніших європейських графіків XVII століття. Через передчасну смерть батька юнак починав навчання у ювелірній майстерні. Близько 1623 року він перейшов до майстерні гравера Ораціо Ванні (Orazio Vanni), де опанував базову техніку створення гравюр. Згодом удосконалював техніку офорту в майстерні Реміджо Кантагалліни (Remigio Cantagallina) – наставника відомого французького майстра Жака Калло (Jacques Callot). Копіювання творів Калло значно вплинуло на формування витонченої художньої манери делла Белли.
У цей же період митець заручився патронатом сім’ї Медічі, яка підтримувала його впродовж усього життя. У 1633–1639 роках на кошти свого головного мецената – принца Лоренцо Медічі (дядька великого герцога Тосканського Фердинанда Медічі) – художник жив і навчався в Римі. Там він одразу одержав важливі замовлення та виконав численні зарисовки паркових ансамблів, вілл, палаців й античних руїн, які потім використовував у своїх гравюрах.
У Римі делла Белла познайомився з французькими графіками Ізраелем Анріе та Франсуа Ланглуа, завдяки яким 1639 року переїхав до Парижа. У Франції художник швидко здобув грандіозну популярність, налагодивши з ними, а також із провідним паризьким видавцем П’єром Марієттом, тісну та успішну співпрацю. Його офорти користувалися величезним попитом серед європейських колекціонерів. 1650 року через антиіталійські заворушення у Франції (Фронду) гравер повернувся до рідної Флоренції. У цей пізній період він значно урізноманітнив свої улюблені теми, створивши серію сцен мисливства, пейзажі з римськими руїнами та деталізовані зображення вершників.
За своє життя Стефано делла Белла створив понад тисячу унікальних офортів і тисячі малюнків. Він працював у батальній, пейзажній, анімалістичній, орнаментальній та побутовій графіці, зафіксувавши з документальною точністю події свого часу: від пишних театралізованих дійств флорентійської знаті до суворих реалій Тридцятилітньої війни та буденного життя вулиць європейських міст. Прославився ювелірно тонкими, філігранно деталізованими мініатюрними роботами.
Опис роботи
Робота присвячена урочистому похорону юного тосканського принца Франческо Медічі (1614–1634), який помер від чуми під час облоги ворожого міста в роки Тридцятилітньої війни. Оскільки через війну його тіло не могли одразу перевезти до Флоренції, у церкві Святого Лаврентія (базиліка Сан-Лоренцо) влаштували символічний, але офіційний похорон.
Інтер’єр нави повністю трансформували. Кожну колону оздобили величезними фігурами скелетів як символами смерті та швидкоплинності часу. Біля вівтаря звели складну архітектурну споруду – саркофаг-кенотаф, оточений сотнями свічок, релігійними й військовими атрибутами. На згадку про похорон брата, великий тосканський герцог Фердинанд ІІ наказав видати спеціальну жалобну книгу під назвою «Esequie del Serenissimo Principe Francesco, celebrate in Fiorenza dal Serenissimo Ferdinando II Granduca di Toscana suo fratello» – [Похорон Його Високості Принца Франческо, що відбувся у Флоренції за участю Його Високості Фердинанда II, Великого герцога Тоскани, його брата]. Автор тексту – Андреа Кавальканті (Andrea Cavalcanti). Стефано делла Белла створив серію детальних гравюр, які задокументували вигляд цієї церемонії та стали ілюстраціями для книги.
На цій гравюрі зображено інтер’єр церкви Сан-Лоренцо згори з видом на символічну гробницю. У верхній частині в центрі зображено герб роду Медічі. Стіни та кожну колону прикрашають оповиті жалобними драпуваннями скульптури й фігури скелетів. Обабіч нави до саркофага рухається багатолюдна процесія, що складається зі знаті та духовенства Тоскани. На передньому плані в центрі зображено трьох людей, які здивовано оглядають інтер’єр. Неподалік – жіноча фігура й двоє собак біля входу. Згодом останки принца Франческо упокоїлися в родинній усипальниці – капелі Медічі, яка розташована в тій же базиліці Сан-Лоренцо.
Надписи та символи
Внизу праворуч на аркуші під відбитком ініціали автора: «SDB» (D захоплює літери обабіч). На підкладному картоні ліворуч під аркушем на етикетці печатка Львівського історичного музею та штамп із номером, вище інвентарний номер галереї олівцем: «№ Г-IV-857/ ЛДКГ».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
Посилання скопійовано