Підсвічник
невідомий народний майстер
Основна інформація
- ID
- Рз-818
- Автор
- невідомий народний майстер
- Назва
- Підсвічник
- Дата створення
- XVIII ст.
- Країна
- Україна
- Культура
- Народна
- Техніка
- різьба поліхромія
- Матеріал
- дерево
- Розміри
- 171 x 31.5 x 29 см (висота x ширина x глибина)
Додатково
- Вид
- декоративно-ужиткове мистецтво
- Жанр
- релігійний
Інформація про автора
Опис роботи
Широке використання штучного освітлення в храмах сприяло появі різних за типологією та конструкцією приладів. У церковному побуті за традицією їх поділяють на «рухоме» та «нерухоме» світло. Представлений одноріжковий дерев’яний наземний свічник за типологією належить саме до «нерухомого світла».
Предмет сакрального інтер’єру поєднав у собі точені об’єми, різьблені елементи, поліхромний розпис та виразну барокову пластику. Конструкція свічника строго вертикальна та осьова. Вона має складний силует із плавними вигинами, що симетрично розподіляються від центральної частини до основи. Нижня частина являє собою масивну триногу, декоровану різьбленими волютами та завитками. Різьблені завитки надають основі динаміки та водночас виконують конструктивно-декоративну функцію. Рослинні мотиви простежуються на трилопатевій підставці, що підсилює світлотіньову гру оздоблення.
На масивній основі розташований своєрідний постамент, від якого розпочинається центральний стрижень, поверхня якого членується горизонтальними поясами та профільними виступами. Центральна частина стрижня побудована на основі послідовного членування точених форм. Такий прийом характерний для точеної дерев’яної пластики, де кожен елемент має власний ритм, але всі вони підпорядковані вертикальній осі.
Колористичне вирішення свічника базується на яскравому червоному, синьому та жовтому кольорах. Червоний відтінок акцентує окремі горизонтальні пояси, а синім заповнені вертикальні площини, що створює контрастну, але врівноважену декоративну систему.
У створенні свічника майстер поєднав механічне точення та ручне різьблення, що дозволило досягти складної гри фактур та силуету. Вертикальний дерев’яний ансамбль свічника – це складна конструкція, яка перетворилася на декоративну скульптуру, де нижня частина здається важкою та земною, підкреслена масивними волютами та маленькими ніжками, середня – витягнута, ритмічна та врівноважена, а верхня – легка, чашоподібна, спрямована до світла. Чергування різних форм створює своєрідний пластичний ритм, а багатошарова поліхромія оживляє поверхню сакрального предмета. Свічник є не просто функціональним предметом, а свідченням художньої традиції, ремісничої майстерності та естетики сакрального простору минулого.
Предмет сакрального інтер’єру поєднав у собі точені об’єми, різьблені елементи, поліхромний розпис та виразну барокову пластику. Конструкція свічника строго вертикальна та осьова. Вона має складний силует із плавними вигинами, що симетрично розподіляються від центральної частини до основи. Нижня частина являє собою масивну триногу, декоровану різьбленими волютами та завитками. Різьблені завитки надають основі динаміки та водночас виконують конструктивно-декоративну функцію. Рослинні мотиви простежуються на трилопатевій підставці, що підсилює світлотіньову гру оздоблення.
На масивній основі розташований своєрідний постамент, від якого розпочинається центральний стрижень, поверхня якого членується горизонтальними поясами та профільними виступами. Центральна частина стрижня побудована на основі послідовного членування точених форм. Такий прийом характерний для точеної дерев’яної пластики, де кожен елемент має власний ритм, але всі вони підпорядковані вертикальній осі.
Колористичне вирішення свічника базується на яскравому червоному, синьому та жовтому кольорах. Червоний відтінок акцентує окремі горизонтальні пояси, а синім заповнені вертикальні площини, що створює контрастну, але врівноважену декоративну систему.
У створенні свічника майстер поєднав механічне точення та ручне різьблення, що дозволило досягти складної гри фактур та силуету. Вертикальний дерев’яний ансамбль свічника – це складна конструкція, яка перетворилася на декоративну скульптуру, де нижня частина здається важкою та земною, підкреслена масивними волютами та маленькими ніжками, середня – витягнута, ритмічна та врівноважена, а верхня – легка, чашоподібна, спрямована до світла. Чергування різних форм створює своєрідний пластичний ритм, а багатошарова поліхромія оживляє поверхню сакрального предмета. Свічник є не просто функціональним предметом, а свідченням художньої традиції, ремісничої майстерності та естетики сакрального простору минулого.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького