Назад

Потрійний каскадний водоспад. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 7

Стефано делла Белла

  • Потрійний каскадний водоспад. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 7
Основна інформація
ID
Г-IV-919
Автор
Стефано делла Белла
Назва
Потрійний каскадний водоспад. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 7
Дата створення
1646
Країна
Франція
Техніка
офорт
Матеріал
папір
Розміри
13.5 x 13.5 см (висота x ширина)
Інформація про автора
Автор
Стефано делла Белла
Автор мовою оригіналу
Stefano della Bella
Роки життя
1610–1644
Країна
Італія
Біографія
Стефано делла Белла (італ. Stefano della Bella; 1610, Флоренція – 1664, там само). Видатний італійський художник, гравер та офортист епохи раннього бароко, один із найпродуктивніших європейських графіків XVII століття. Через передчасну смерть батька юнак починав навчання у ювелірній майстерні. Близько 1623 року він перейшов до майстерні гравера Ораціо Ванні (Orazio Vanni), де опанував базову техніку створення гравюр. Згодом удосконалював техніку офорту в майстерні Реміджо Кантагалліни (Remigio Cantagallina) – наставника відомого французького майстра Жака Калло (Jacques Callot). Копіювання творів Калло значно вплинуло на формування витонченої художньої манери делла Белли.
У цей же період митець заручився патронатом сім’ї Медічі, яка підтримувала його впродовж усього життя. У 1633–1639 роках на кошти свого головного мецената – принца Лоренцо Медічі (дядька великого герцога Тосканського Фердинанда Медічі) – художник жив і навчався в Римі. Там він одразу одержав важливі замовлення та виконав численні зарисовки паркових ансамблів, вілл, палаців й античних руїн, які потім використовував у своїх гравюрах.
У Римі делла Белла познайомився з французькими графіками Ізраелем Анріе та Франсуа Ланглуа, завдяки яким 1639 року переїхав до Парижа. У Франції художник швидко здобув грандіозну популярність, налагодивши з ними, а також із провідним паризьким видавцем П’єром Марієттом, тісну та успішну співпрацю. Його офорти користувалися величезним попитом серед європейських колекціонерів. 1650 року через антиіталійські заворушення у Франції (Фронду) гравер повернувся до рідної Флоренції. У цей пізній період він значно урізноманітнив свої улюблені теми, створивши серію сцен мисливства, пейзажі з римськими руїнами та деталізовані зображення вершників.
За своє життя Стефано делла Белла створив понад тисячу унікальних офортів і тисячі малюнків. Він працював у батальній, пейзажній, анімалістичній, орнаментальній та побутовій графіці, зафіксувавши з документальною точністю події свого часу: від пишних театралізованих дійств флорентійської знаті до суворих реалій Тридцятилітньої війни та буденного життя вулиць європейських міст. Прославився ювелірно тонкими, філігранно деталізованими мініатюрними роботами.
Опис роботи
Робота з серії «Круглі пейзажі», створеної художником у Парижі близько 1646 року. Серія складається з 13 гравюр. У багатьох каталогізованих описах твір фігурує як робота з серії «Римські пейзажі та руїни» («Paysages et ruines de Rome»), пластина 7. Видавцем цієї серії гравюр був Франсуа Ланґлуа (François Langlois, 1589–1647), відомий як Сіартр або Шартр (Chartres). Його вважають першим видатним видавцем епохи французького бароко.
У паризькому офорті делла Белла демонструє документальну точність у зображенні італійського краєвиду. Зарисовки апеннінських пейзажів художник робив під час навчання в Римі в 1633–1639 роках. Гравюра виконана у формі тондо, що було характерним експериментальним форматом для митця. Акцентом композиції є бурхливий каскадний водоспад, який трьома ярусами спадає крізь кам’янисте русло. Динаміка потоку передана тонкими, філігранними штрихами, що створюють відчуття руху. На передньому плані праворуч чітко виділяється контур старого сухого дерева без листя. Його темний силует контрастує зі світлим небом. Вдалині за деревом здіймається високий пагорб із хрестом. Біля його підніжжя череда корів прямує до приземкуватої будівлі, зображеної в центрі над водоспадом. За нею вдалині проглядається ще кілька аналогічних споруд. Ліворуч на скелі – руїни античної або середньовічної кам’яної вежі. Нижче, на скелястому обриві, зображені дерева та кущі, що пом’якшують суворий краєвид.
Твір демонструє віртуозне володіння автором технікою офорту. Художник використовує паралельні лінії та витончене штрихування для відтворення об’ємів і світло-тіні (к’яроскуро). Контрасти глибокої тіні на передньому плані та світлих ділянок створюють відчуття глибини простору.
Надписи та символи
Внизу на відбитку ліворуч: «Stefano della Bella inuent. fecit.»,праворуч: «F. L. D. Ciartres exc. Cum Privil. Regis Christ.» –[Франсуа Ланґлуа (François Langlois), відомий як Сіартр, видав за королівським привілеєм]. На підкладному картоні ліворуч під аркушем наклейка, на якій печатка Львівського історичного музею та колишній інвентарний номер гравюри чорнилом: «Г-4690/61», вище олівцем сучасний інвентарний номер збірки галереї: «№ Г-IV-919/ ЛДКГ». Позначки олівцем на підкладному картоні: ліворуч біля кута аркуша гравюри внизу – «94», праворуч – «65».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
Посилання скопійовано