Назад

Пустище між Колізеєм й аркою Костянтина. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 9

Стефано делла Белла

  • Пустище між Колізеєм й аркою Костянтина. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 9
Основна інформація
ID
Г-IV-921
Автор
Стефано делла Белла
Назва
Пустище між Колізеєм й аркою Костянтина. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 9
Дата створення
1646
Країна
Франція
Техніка
офорт
Матеріал
папір
Розміри
13.5 x 13.5 см (висота x ширина)
Інформація про автора
Автор
Стефано делла Белла
Автор мовою оригіналу
Stefano della Bella
Роки життя
1610–1644
Країна
Італія
Біографія
Стефано делла Белла (італ. Stefano della Bella; 1610, Флоренція – 1664, там само). Видатний італійський художник, гравер та офортист епохи раннього бароко, один із найпродуктивніших європейських графіків XVII століття. Через передчасну смерть батька юнак починав навчання у ювелірній майстерні. Близько 1623 року він перейшов до майстерні гравера Ораціо Ванні (Orazio Vanni), де опанував базову техніку створення гравюр. Згодом удосконалював техніку офорту в майстерні Реміджо Кантагалліни (Remigio Cantagallina) – наставника відомого французького майстра Жака Калло (Jacques Callot). Копіювання творів Калло значно вплинуло на формування витонченої художньої манери делла Белли.
У цей же період митець заручився патронатом сім’ї Медічі, яка підтримувала його впродовж усього життя. У 1633–1639 роках на кошти свого головного мецената – принца Лоренцо Медічі (дядька великого герцога Тосканського Фердинанда Медічі) – художник жив і навчався в Римі. Там він одразу одержав важливі замовлення та виконав численні зарисовки паркових ансамблів, вілл, палаців й античних руїн, які потім використовував у своїх гравюрах.
У Римі делла Белла познайомився з французькими графіками Ізраелем Анріе та Франсуа Ланглуа, завдяки яким 1639 року переїхав до Парижа. У Франції художник швидко здобув грандіозну популярність, налагодивши з ними, а також із провідним паризьким видавцем П’єром Марієттом, тісну та успішну співпрацю. Його офорти користувалися величезним попитом серед європейських колекціонерів. 1650 року через антиіталійські заворушення у Франції (Фронду) гравер повернувся до рідної Флоренції. У цей пізній період він значно урізноманітнив свої улюблені теми, створивши серію сцен мисливства, пейзажі з римськими руїнами та деталізовані зображення вершників.
За своє життя Стефано делла Белла створив понад тисячу унікальних офортів і тисячі малюнків. Він працював у батальній, пейзажній, анімалістичній, орнаментальній та побутовій графіці, зафіксувавши з документальною точністю події свого часу: від пишних театралізованих дійств флорентійської знаті до суворих реалій Тридцятилітньої війни та буденного життя вулиць європейських міст. Прославився ювелірно тонкими, філігранно деталізованими мініатюрними роботами.
Опис роботи
Робота з серії «Круглі пейзажі», створеної художником у Парижі близько 1646 року. Серія складається з 13 гравюр. У багатьох каталогізованих описах твір фігурує як робота з серії «Римські пейзажі та руїни» («Paysages et ruines de Rome»), пластина 9. Видавцем цієї серії гравюр був Франсуа Ланґлуа (François Langlois, 1589–1647), відомий як Сіартр або Шартр (Chartres). Його вважають першим видатним видавцем епохи французького бароко.
Гравюра має форму тондо – характерного експериментального для делла Белли формату.
На другому плані зображено територію колишнього форуму, заповнену пішими та кінними аристократами. Праворуч її фланкують руїни Колізею, ліворуч – Арка Костянтина, що збереглася в автентичному вигляді з часу побудови (315 р.). Художник майстерно використовує масивні архітектурні об’єкти з обох боків як куліси. Вони обрамляють простір і спрямовують погляд вглиб – до світлого горизонту та дрібних фігур людей у центрі. На передньому плані ліворуч, зі спини, зображено чоловіка, який сидить у задумі, тримаючи за поводи свого коня.
Праворуч акцентовано збережений з античності камінь, на якому видно літери «SPQR» – абревіатуру слів «Senatus Populusque Romanus» (Сенат і народ Риму). Ця латинська фраза була державним гаслом Римської імперії. Художник виділив ці літери на камені як класичний символ колишньої величі Риму.
Небо та дальні плани виконані тонкими паралельними лініями, що створює відчуття повітряного простору та яскравого денного світла. Натомість руїни Колізею праворуч деталізовані глибоким, темним штрихуванням, що передає матеріальність каменю, фактуру тріщин і густу тінь.
Надписи та символи
Внизу на відбитку ліворуч: «Stef. Della Bella inuent. fecit»,праворуч: «F. L. D. Ciartres exc. cum Privil. Regis Chr» – [Франсуа Ланґлуа (François Langlois), відомий як Сіартр, видав за королівським привілеєм]. Вгорі праворуч: «9». На підкладному картоні ліворуч під аркушем наклейка, на якій печатка Львівського історичного музею та колишній інвентарний номер гравюри чорнилом: «Г-4690/66», вище олівцем сучасний інвентарний номер збірки галереї: «№ Г-IV-921/ ЛДКГ». Позначки олівцем на підкладному картоні: ліворуч біля кута аркуша гравюри внизу – «96», праворуч – «67».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
Посилання скопійовано