Назад

Коні на випасі біля піраміди Гая Цестія. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 11

Стефано делла Белла

  • Коні на випасі біля піраміди Гая Цестія. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 11
Основна інформація
ID
Г-IV-923
Автор
Стефано делла Белла
Назва
Коні на випасі біля піраміди Гая Цестія. Із серії «Круглі пейзажі» або «Римські пейзажі та руїни», пластина 11
Дата створення
1646
Країна
Франція
Техніка
офорт
Матеріал
папір
Розміри
13.5 x 13.5 см (висота x ширина)
Інформація про автора
Автор
Стефано делла Белла
Автор мовою оригіналу
Stefano della Bella
Роки життя
1610–1644
Країна
Італія
Біографія
Стефано делла Белла (італ. Stefano della Bella; 1610, Флоренція – 1664, там само). Видатний італійський художник, гравер та офортист епохи раннього бароко, один із найпродуктивніших європейських графіків XVII століття. Через передчасну смерть батька юнак починав навчання у ювелірній майстерні. Близько 1623 року він перейшов до майстерні гравера Ораціо Ванні (Orazio Vanni), де опанував базову техніку створення гравюр. Згодом удосконалював техніку офорту в майстерні Реміджо Кантагалліни (Remigio Cantagallina) – наставника відомого французького майстра Жака Калло (Jacques Callot). Копіювання творів Калло значно вплинуло на формування витонченої художньої манери делла Белли.
У цей же період митець заручився патронатом сім’ї Медічі, яка підтримувала його впродовж усього життя. У 1633–1639 роках на кошти свого головного мецената – принца Лоренцо Медічі (дядька великого герцога Тосканського Фердинанда Медічі) – художник жив і навчався в Римі. Там він одразу одержав важливі замовлення та виконав численні зарисовки паркових ансамблів, вілл, палаців й античних руїн, які потім використовував у своїх гравюрах.
У Римі делла Белла познайомився з французькими графіками Ізраелем Анріе та Франсуа Ланглуа, завдяки яким 1639 року переїхав до Парижа. У Франції художник швидко здобув грандіозну популярність, налагодивши з ними, а також із провідним паризьким видавцем П’єром Марієттом, тісну та успішну співпрацю. Його офорти користувалися величезним попитом серед європейських колекціонерів. 1650 року через антиіталійські заворушення у Франції (Фронду) гравер повернувся до рідної Флоренції. У цей пізній період він значно урізноманітнив свої улюблені теми, створивши серію сцен мисливства, пейзажі з римськими руїнами та деталізовані зображення вершників.
За своє життя Стефано делла Белла створив понад тисячу унікальних офортів і тисячі малюнків. Він працював у батальній, пейзажній, анімалістичній, орнаментальній та побутовій графіці, зафіксувавши з документальною точністю події свого часу: від пишних театралізованих дійств флорентійської знаті до суворих реалій Тридцятилітньої війни та буденного життя вулиць європейських міст. Прославився ювелірно тонкими, філігранно деталізованими мініатюрними роботами.
Опис роботи
Робота з серії «Круглі пейзажі», створеної художником у Парижі близько 1646 року. Серія складається з 13 гравюр. У багатьох каталогізованих описах твір фігурує як робота з серії «Римські пейзажі та руїни» («Paysages et ruines de Rome»), пластина 11. Видавцем цієї серії гравюр був Франсуа Ланґлуа (François Langlois, 1589–1647), відомий як Сіартр або Шартр (Chartres). Його вважають першим видатним видавцем епохи французького бароко.
Гравюра має форму тондо – характерного експериментального для делла Белли формату.
У центрі композиції зображено коней на пасовищі. На передньому плані детально прорисований породистий кінь, який щипає траву. Ліворуч – кобила, біля ніг якої стоїть маленьке лоша. Тварини зображені з точною передачею анатомічних пропорцій і фактури шерсті. Праворуч – дві фігури пастухів. Один із них вказує рукою вдалину. На другому плані праворуч височіє мавзолей претора римського магістрата Гая Цестія, зведений наприкінці І ст. до н. е. як усипальниця у формі піраміди. Верхню половину тондо займає ледь штриховане небо з легкими хмарами, що створює відчуття простору та спокійну вечірню атмосферу.
Художник демонструє віртуозне володіння штрихом. Завдяки різній щільності та напрямку ліній майстерно передано текстуру конячої шерсті, об’єм і мускулатуру коней, а також нерівну фактуру мурування архітектурних споруд. М’яке травлення ліній дозволяє досягти майже живописних ефектів світло-тіні та повітряної перспективи.
Надписи та символи
Внизу на відбитку ліворуч (стерте): «Bella inuent. fecit.»,праворуч: «F L. D. Ciartres exc. Сum Priuil. Regis Chrіst.» – [Франсуа Ланґлуа (François Langlois), відомий як Сіартр, видав за королівським привілеєм]. Вгорі праворуч: «11». На підкладному картоні ліворуч під аркушем наклейка, на якій печатка фондів Львівського історичного музею та колишній інвентарний номер гравюри, виведений чорнилом: «Г-4690/54», вище олівцем сучасний інвентарний номер збірки галереї: «№ Г-IV-923/ ЛДКГ», лівіше: «Лв-І». Позначки олівцем на підкладному картоні: ліворуч біля кута аркуша гравюри внизу – «98», праворуч – «55».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
Посилання скопійовано