Свічник з двома жіночими фігурами
невідомий
Основна інформація
- ID
- Рз-2030
- Автор
- невідомий
- Назва
- Свічник з двома жіночими фігурами
- Дата створення
- ХІХ ст.
- Техніка
- відлив випалювання глазурування розпис
- Матеріал
- порцеляна
- Розміри
- 30 см (висота)
Додатково
Інформація про автора
Опис роботи
Порцеляна – благородний і найдосконаліший вид кераміки. Вона формується із суміші різноманітних сортів глини, основу яких складає каолін. Зверху черепок покривають прозорою поливою або залишають без неї (така порцеляна зветься бісквітом). Вироби проходять щонайменше два основних етапи термічної обробки та випалюються при дуже високих температурах. Предмети тонкої кераміки вирізняються білим кольором, дзвінкістю, міцністю та здатністю просвічуватися на світлі. У виготовленні застосовують два принципово різні види декору – пластичний (рельєфний) та розпис.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей.
Окрім усесвітньо відомої Мейсенської мануфактури, у Німеччині функціонували численні інші фабрики з виготовлення порцеляни. Насамперед варто назвати Берлінську королівську мануфактуру. Не менш популярною була продукція підприємств у Дрездені, Німфенбурзі, Фолькштедті, Людвігсбурзі, Франкенталі та Зельбі.
Пластичне вирішення виробу репрезентує добу історизму з характерним для європейського мистецтва XIX століття зверненням до античних художніх ремінісценцій. Композиційну основу свічника становить центральний стовбур у вигляді канельованої колони коринфського чи композитного ордера, завершеної профілізованою чашею-розеткою для свічки. Колону обвиває пишна, об’ємно виліплена гірлянда з дрібних троянд, що підкреслює декоративну вишуканість предмета.
Обабіч колони симетрично розташовані дві жіночі фігури в образах давньогрецьких грацій (харит), які м’яко обіймають центральну частину свічника. Їхні рухи та пози сповнені класичної грації: ліва фігура представлена із закинутою догори рукою, що додає композиції динаміки, тоді як права застигла в урівноваженій, спокійній поставі. Майстер делікатно моделює складні складки класичних хітонів та гіматіїв у ніжній пастельній колористичній гамі – поєднанні блідо-блакитного, рожевого, бузкового та світло-зеленого тонів. Особливу увагу привертає м’яке моделювання анатомічних форм та ретельна розробка зачісок у грецькому стилі.
Біля підніжжя колони розміщено атрибути мистецтва й гармонії – ліру, перевиту лавровою гілкою та рослинним декором. Скульптурна група піднесена на фігурний постамент складного рокайльного контуру, оздоблений витонченим білим рельєфним рокайлем та широким кольоровим пояском рожево-пурпурового відтінку. Тонке золочення вздовж краю архітектурних та скульптурних елементів додає виробу стриманої розкоші.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей.
Окрім усесвітньо відомої Мейсенської мануфактури, у Німеччині функціонували численні інші фабрики з виготовлення порцеляни. Насамперед варто назвати Берлінську королівську мануфактуру. Не менш популярною була продукція підприємств у Дрездені, Німфенбурзі, Фолькштедті, Людвігсбурзі, Франкенталі та Зельбі.
Пластичне вирішення виробу репрезентує добу історизму з характерним для європейського мистецтва XIX століття зверненням до античних художніх ремінісценцій. Композиційну основу свічника становить центральний стовбур у вигляді канельованої колони коринфського чи композитного ордера, завершеної профілізованою чашею-розеткою для свічки. Колону обвиває пишна, об’ємно виліплена гірлянда з дрібних троянд, що підкреслює декоративну вишуканість предмета.
Обабіч колони симетрично розташовані дві жіночі фігури в образах давньогрецьких грацій (харит), які м’яко обіймають центральну частину свічника. Їхні рухи та пози сповнені класичної грації: ліва фігура представлена із закинутою догори рукою, що додає композиції динаміки, тоді як права застигла в урівноваженій, спокійній поставі. Майстер делікатно моделює складні складки класичних хітонів та гіматіїв у ніжній пастельній колористичній гамі – поєднанні блідо-блакитного, рожевого, бузкового та світло-зеленого тонів. Особливу увагу привертає м’яке моделювання анатомічних форм та ретельна розробка зачісок у грецькому стилі.
Біля підніжжя колони розміщено атрибути мистецтва й гармонії – ліру, перевиту лавровою гілкою та рослинним декором. Скульптурна група піднесена на фігурний постамент складного рокайльного контуру, оздоблений витонченим білим рельєфним рокайлем та широким кольоровим пояском рожево-пурпурового відтінку. Тонке золочення вздовж краю архітектурних та скульптурних елементів додає виробу стриманої розкоші.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького