Колекція

Христос і самарянка

Генрик Семирадський

Основна інформація

ID: Ж-3749
Автор: Генрик Семирадський
Назва: Христос і самарянка
Дата створення: 1890
Країна: Російська імперія
Техніка: олійний живопис
Матеріал: полотно олія
Розміри (висота x ширина, см): 106.5 x 184

Додатково

Тип: живопис
Жанр: релігійний
Сюжет: Христос та самарянка
Експозиція: Палац Лозинського

Інформація про автора

Автор: Генрик Семирадський
Автор мовою оригіналу: Henryk Hektor Siemiradzki
Роки життя: 1843–1902
Біографія: Генрик Семирадський / Генріх Семірадзький (пол. Henryk Siemiradzki) – відомий художник польського походження, представник пізнього монументального академізму; почесний член Санкт-Петербурзької, Берлінської, Римської, Паризької, Туринської академій мистецтв. Народився 12 (24) жовтня 1843 року в селі Новобілогородці поблизу Харкова (зараз смт. Печеніги Чугуївського району). Іполит та Михайлина Семірадзькі, поляки за походженням; у Харківській губернії батько майбутнього художника ніс службу в царській армії Російської імперії. Хист до малювання у Генрика проявився дуже рано, тому здобувати освіту хлопця направили до харківської гімназії. Викладачем був Дмитро Безперчий, котрий був учнем відомого художника Карла Брюллова. Та по закінченню гімназії, батько наполіг на вступі до Харківського університету на фізико-математичний факультет, проте Генрик й далі продовжує малювати. У 1864-му закінчує навчання та захищає наукову роботу на тему «Про інстинкти комах». Але подальшу долю пов’язує лише з мистецтвом і їде до Петербурга вступати в Академію мистецтв. Спочатку Семірадзького зарахували як вільного слухача, де він навчався в натурному класі, наставниками якого були Богдан Віллевальде (Bogdan Willewalde) та Карл Веніг (Karl Wenig). Та згодом, завдяки працьовитості й таланту його переводять в загальний клас, і він стає повноправним студентом академії. У перспективі це давало надію на отримання Великої золотої медалі та безкоштовне стажування за кордоном, що по закінченні Академії йому і вдалось. Зрештою, в Академії за період навчання Генрик отримував чимало відзнак за свої роботи. Спочатку поїхав у Мюнхен, там рік працював (1871) і навчався в німецького художника Карла фон Пілоті (нім. Carl (Karl) Theodor von Piloty). З 1873 року він перебуває у Римі. Пише картину «Грішниця» (1873), що експонувалася на Всесвітній виставці у Відні, де отримала Золоту медаль, і це була його перша міжнародна нагорода. Опісля картину відправили до Петербурга і за цю роботу майстру присвоїли звання академіка. У тому ж 1873-му році Семірадзький одружився з Марією Прушинською. У них народилося четверо дітей: троє хлопчиків – Болеслав, Казимеж (помер ще немовлям), Леон і донька Ванда. У 1883-му Генрик купив будинок і назавжди оселився в Римі. У 1901-му в Генрика Семірадзького діагностували агресивне онкологічне захворювання – рак язика. Помер художник у 58 років – 23 серпня 1902 р. у с. Стшалково (тепер Польща). Спочатку його поховали на варшавському кладовищі Повонзки поряд із могилами батьків, а за рік перепоховали в краківському костелі паулинів «На Скалці». Основною темою його творчості є античні сюжети, релігійні сцени, рідше портрети. Художнику було властиво театрально упорядковувати свої сцени, реалістично прописувати деталі, живописно відтворювати пейзажі та ідеалізувати момент зображення, і все це він поєднав з чимось характерним для пленерного живопису, а саме, з ідеальним відчуттям відтворювати повітряні ефекти, світло і мінливість кольорів, на які якраз і впливає світло.

Опис роботи

На тлі сонячного пейзажу (де зліва на полотні – крислаті оливи, а справа – невеликі пагорби, серед яких вдалині вгадуються обриси міста) зображена сцена розмови-діалогу Христа та самарянки. Ісус – молодий чоловік із темним волоссям до плечей та видовженою бородою у світлій одежі, сидить на краю невеличкого басейну з водою/водопою та поглядом зверненим вправо. З протилежної сторони криниці (що примикає до водопою), стоїть молода жінка, яка зосереджено дивиться на Христа. На голові у самарянки – хустина (зав’язана на манер східного головного убору), з-під неї видніється темне волосся, заплетене у коси з різнокольоровими стрічками. Жінка одягнена у світлий одяг без рукавів (який підперезаний червоним поясом), на ній масивні ювелірні прикраси: сережки, кольє, браслет на плече (вірогідно, із золота). На край колодязя вона спирається коліном правої ноги, де також стоїть великий розмальований глек (його жінка притримує правою рукою). На обличчя Ісуса та самарянки падає тінь від дерев, хоча сонцем, все ж таки, освітлений змістовний центр твору – ліва рука Христа, якою він вказує на криницю.

Надписи та символи

Внизу ліворуч підпис: «H.Siemiradzki 1890». На звороті напис рукою Семирадського: «Droit de reproduction réservé. 1890. H.Siemiradzki».

Христос і самарянка

Інше