Колекція

П’ятниця (з серії «День народження О. Аксініна»)

Олександр Аксінін

  • П’ятниця (з серії «День народження О. Аксініна») 2
  • П’ятниця (з серії «День народження О. Аксініна») 3
Основна інформація
ID
Г-IV-4084
Автор
Олександр Аксінін
Назва
П’ятниця (з серії «День народження О. Аксініна»)
Дата створення
1981
Техніка
офорт
Матеріал
відбиток на папері
Розміри (висота x ширина, см)
9.2 x 13.1
Інформація про автора
Автор
Олександр Аксінін
Роки життя
1949–1985
Країна
УРСР
Біографія
Олександр Аксінін – художник-графік, один із найяскравіших представників львівської нонконформістської культури. Художник народився 2 жовтня 1949 року у Львові в родині військового картографа і працівниці-службовця львівської залізниці. Художню освіту почав здобувати у вечірній художній школі (1963–1966, Львів). У 1967–1972 роках продовжив навчання в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова за спеціальністю «Графіка». Після його закінчення служив у Радянській армії, де брав участь в оформленні експозиції військово-історичного музею. У 1974–77 роках працював художником-дизайнером у проектно-конструкторському бюро. Від 1977 року залишив офіційну службу і зайнявся виключно творчістю як вільний художник. Квартира Аксініна і його дружини, письменниці і художниці Енгеліни (Гелі) Буряковської (1944–1982), стала одним із осередків львівського неформального мистецтва, тут же проводилися і перші квартирні виставки. Олександр і Геля були добре знайомі з діячами культурного андеґраунду Москви і Ленінграду, зокрема, з Дмитром Пріговим, Віктором Кривуліним, Іллею Кабаковим та ін. У них також були дружні стосунки і з прибалтійськими художниками, зокрема, Тинісом Вінтом, з яким Олександра пов'язувало особливо глибоке творче взаєморозуміння, та польськими. Від 1974 року Аксінін брав участь у групових виставках; 1979 року його перша персональна виставка була організована в Таллінні при сприянні художника Тиніса Вінта. На початку 1980-х поет Віктор Кривулін допоміг провести кілька «квартирних» виставок художника в Ленінграді і Москві. 3 травня 1985 року, повертаючись з Таллінна, Олександр Аксінін загинув в авіакатастрофі над Золочевом неподалік Львова. Художник за життя створив 343 офорта, близько 200 листів нетиражної графіки (малюнків аквареллю, тушшю і гуашшю, в тому числі виконаних на відбитках офортів), і п'ять живописних робіт. 27 томів щоденників художника за 1965–1985 роки містять понад 200 ескізів і велику кількість малюнків-ідей, частково вони є у відкритому доступі на персональному сайті художника. У 2015 році серію офортів «Босхіана» Олександра Аксініна було включено до постійної експозиції Арт-центру Ієроніма Босха в м. Гертогенбос у Нідерландах. Твори зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв, Естонському художньому музеї та у Національному художньому музеї України. У 1981 році Олександр Аксінін написав свою лаконічну автобіографію для статті Віктора Крівуліна, де він свідомо протиставив свій внутрішній світ зовнішнім подіям, а факти біографії поєднав із власним художнім та метафізичним досвідом: 1949 року начебто російська людина народилася в начебто європейському місті Львові. Православний. 1972 рік – диплом Поліграфічного інституту, за фахом графік. 1977 рік – 1-ше одкровення з супутнім відчуттям часу. 1981 рік – 2-ге одкровення з супутнім відчуттям вічності. 1979 рік – перша персональна виставка в Таллінні. 1981 рік – друга в Польщі. Все.
Опис роботи
Творчому світу Олександра Аксініна характерна згущена інтелектуальна атмосфера, сповнена «кодами естетичної інформації». Численні офорти Аксініна – це мініатюрні «філософські есе», втілені в складні системи образотворчих і літературно-словесних текстів.
Офорт із серії «День народження О. Аксініна». Кожного року художник створював «подарункову» листівку-офорт (деколи – дві різні) до свого дня народження (2 жовтня) та дарував відбитки своїм друзям. Цю традицію він розпочав у 1976 році, а в 1979–1984 рр. робив це щорічно.  
В офорті цієї серії від 1981 року художник обігрує «образ» леза безпечної бритви – т. зв. «жилетки», що зустрічається у багатьох його творах, починаючи з 1977 року, коли О. Аксінін, зображаючи два леза, виклав на їхніх площинах текст оповідання Е. Буряковської «Бритва Оккама» (бритва, яка відсікає все, що зайве). Крім того, бритва (лезо) стала символом неформальної молоді (гіппі та панків), які часто носили на ланцюжку жилетку як підвіску (кулон).
В овалі, закомпонованому горизонтально, зафіксований темний силует леза, вздовж якого «пропливає» зграя інших «жилеток». Натомість вертикальну домінанту формує овальна конструкція у формі видовженого ока з зіницею, до якої спрямовані  дві пари довгих трубок-поручнів з обох сторін. Над цією конструкцією завис овальний «німб»  з прорізом у формі леза – асоціація з шокуючим кадром з фільму Луїса Бунюеля (Luis Buñuel) «Андалузький пес», коли лезом розрізують око. Пара лез в антропоморфних образах – з очами, ротами, руками – з’єдналися разом під вертикаллю овальної конструкції. Це так звані «двійники» – базові образи, що їх використовував О. Аксінін у деяких своїх роботах. Внизу між цією парою – круг-печатка зі знаком Венери посередині, в якому по колу вгорі напис: А. AKSININ ПЯТНИЦА (у 1981 році день народження художника прийшовся на п’ятницю). По колу зліва маленька авторська монограма у вигляді звичайної та віддзеркаленої догори літери «А», обабіч якої числа: 19 та 81. Тла круга, пари жилеток, навершя-зіниці овальної конструкції та великого овалу, що за межами темного силуета леза, заповнені дрібними кульками, поміж якими подекуди проступають гострі шипи. 
Імовірно, що на авторську концепцію вплинула особистість розробника першого безпечного леза Кінга Кемпа Жиллетта (King Camp Gillette, 1855–1932), котрий був не тільки винахідником, але й письменником-фантастом, який доводив, що все виробництво має бути в одній суспільній корпорації, а мешканці країни повинні жити в єдиному мегаполісі.
Мотив леза-«жилетки» виступає ще в декількох офортах художника, а мотив німба, що нагадує терновий вінець над черепами – в останній роботі з серії «День народження О. Аксініна» (1984), виконаної за півроку до смерті митця.