Розпис «Дружба народів» у Палаці культури, м. Рибниця, МРСР

Василь Польовий, Володимир Кокоячук, Юлія Подогова

Основна інформація

ID: Г-I-1484
Автор: Василь Польовий Володимир Кокоячук Юлія Подогова
Назва: Розпис «Дружба народів» у Палаці культури, м. Рибниця, МРСР
Дата створення: 1972–1973
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: авторська техніка
Матеріал: ДВП змішана техніка
Розміри (висота x ширина, см): 56 x 160

Додатково

Вид: живопис
Жанр: символічний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Інформація про автора

Автор: Володимир Кокоячук
Роки життя: 1921–1996
Біографія: Володимир Кокоячук (11.02.1921–01.03.1996) – живописець та монументаліст. Згідно з автобіографією, уродженець села Старосілля (згодом – Старі Мамаївці) Кіцманського району Чернівецької області. За часів румунської окупації митець не мав змоги навчатись. В автобіографії зазначав, що спочатку вступив до восьмирічної школи, а згодом – до Вижницького художньо-промислового училища. 1950 року закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (вступив 1947 року). Випускник Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, відділ монументально-декоративного живопису (1956 р.). Згідно з протоколом захисту дипломної роботи від 30.06.1956 року, митець працював над фризом (розписом) для вестибюля Чернівецького сільськогосподарського технікуму «Колгоспна Буковина», а керівником дипломної роботи був Й. Й. Бокшай, заслужений діяч мистецтв УРСР (згідно з характеристикою, наданою директором Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва від 21.06.1956 р., дипломною роботою живописця було декоративне мозаїчне панно для Зооветеринарного інституту). Серед викладачів Володимира Кокоячука були Роман Сельський (композиція, робота у матеріалі), Вітольд Манастирський (рисунок), Микола Бердник (рисунок), Юрій Щербатенко (живопис, робота у матеріалі), Данило Довбушинський (композиція). Володимир Кокоячук працював над станковими та монументальними творами. Його живописну роботу «У гості» використали для оформлення обкладинки літературно-художнього журналу «Дніпро» (Вип. 12, 1968 р.).

Інформація про автора

Автор: Юлія Подогова
Роки життя: 1927–2021
Біографія: Юлія Подогова (1927–2021) – членкиня Спілки художників СРСР, монументалістка. Навчалась у Московському вищому художньому училищі імені братів Строганових, була ученицею народної художниці СРСР Єкатєріни Бєлашової. Її дипломна робота – вітражі для міжнародної виставки в Брюсселі, була прийнята з оцінкою «відмінно з похвалою». Юлія Подогова працювала над монументальними розписами, вітражами, мозаїками. Окрім того, серед доробку художниці є станкові живописні роботи. Монументальні та станкові твори мисткині зберігаються у публічних просторах, музейних колекціях та приватних збірках на території країн колишнього СРСР, зокрема Молдови, України, Російської Федерації. З Василем Польовим художниця познайомилася та одружилась у «московський період» його творчості. Згодом пара переїхала до Львова, де Юлія працювала над монументальними роботами, відомими у співавторстві ескізами до розписів та мозаїк (1970-ті). Станкових творів львівського періоду наразі не виявлено. 1990 року разом з Василем Польовим переїхала на постійне проживання у США, де після тривалого захворювання померла 2021 року.

Опис роботи

Ескіз до реалізованого на об’єкті монументального твору (1978 р.) виконаний у співпраці з Василем Польовим, Юлією Подоговою та Володимиром Кокоячуком. Можна стверджувати, що у специфіці манери виконання домінує підхід до стилізації та колориту, властивий саме Василеві Польовому (наприклад, порівнюючи з двома ескізами до «Полтавської битви» 1965 р.). Огляд збережених та знищених творів Володимира Кокоячука це підтверджує, адже йому властивий реалістичний підхід, близький до радянського агітаційного мистецтва повоєнного часу. За допомогою сцени весілля автори візуалізували єдність різних народів у мажорному тоні, чому сприяє колористичне вирішення. На ідейному рівні тут також відображено сцену праці (з лівого боку від центральної частини композиції) та молдовського народного танцю хора під акомпанемент інструментального ансамблю типу тараф. Ідею святкування збору врожаю також символізують плоди на передньому плані центральної частини композиції (зокрема грона винограду, кавуни, дині, гарбузи, цукрові буряки, капуста, ріпа, морква, помідори, соняхи, баклажани). Представники різних республік СРСР представлені у центральній частині композиції під час урочистого застілля з нагоди міжнаціонального весілля (відповідно до специфіки національних строїв, зокрема головних уборів – українки та узбека). Усі персонажі зображені в характерних національних строях. З огляду на локалізацію виконання розпису, переважна більшість героїв у фланкувальних групах від центральної частини композиції – молдовани. Загалом робота виконана у теплій, врівноваженій гамі з превалюванням червоного та охристого. Формат та характер виконання сприяють оповідальності.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького