Ринок

У цій роботі автор зобразив, на перший погляд, побутову сцену у просторі критого ринку, де у радянський час люди могли реалізовувати свою сільськогосподарську продукцію. Різноманіття та специфіка представлених товарів свідчать про те, що мова про осінній сезон, коли вже відбувся повноцінний збір урожаю, а відтак тут практично немає весняних чи літніх плодів. Так, у правій частині композиції зображено гарбуз, характерні кошики з буряком та цибулею, яблука різних сортів, мішки, ймовірно, з картоплею. Продавці й покупці одягнуті відповідно до сезону. Художник зафіксував різницю між вбранням містян (характерні для тогочасної моди пальта, куртки, хутряні шапки та кашкети) і селян (керсетки, клинчасті спідниці, специфічно зав’язані хустки). Завдяки тому, що автор зафіксував специфічне розсіяне освітлення, простір дії вібрує у кольорі й тоні, стає практично мозаїчним. Складна тепла гама майже золотистих відтінків є тлом до серії мікроісторій, що розгортаються у павільйоні. На передньому плані зображено те, чого не бачить покупець, бо глядач фактично опиняється по той бік прилавка. Тут стоїть обернена до глядача спиною жінка у доволі небуденному вбранні краплаково-пурпурного тону з вибіленими зонами. Поруч неї з лівого боку зображені чисельні товари, що чекають свого часу – у мішках, кошиках чи просто укладені великою купою. Ліворуч від неї стоїть два чоловіки. Літній чоловік, вірогідно інвалід війни, у синьому теплому светрі та кашкеті сидить у дерев’яній двоколісній тачці, схилившись до свого співрозмовника. Той сидить на дерев’яному ящику, практично обернений до глядача спиною, одягнутий у світло-охристий одяг. Одразу за цим прилавком стоїть жінка у великій світлій пуховій хустині та чоловік зі специфічним головним убором (нагадує кресаню з кутасами). Праворуч, біля жінки за прилавком, стоїть дівчина східної зовнішності у світлому вбранні й специфічно одягнутій намітці (?). Персонажі дальніх планів, які ходять між рядами чи стоять за прилавками, унаочнюють строкатість суспільства, об’єднують побутові антропологічні сценарії поведінки та повсякденної практики: серед них є й жінка у вишуканому старосвітському головному уборі й звичайні робітники. Такий підхід відсилає нас до питання філософського осмислення, чим є цей світ, такий строкатий й різний, але водночас щільно між собою поєднаний. Цей сюжет художник частково повторив у роботі американського періоду, однак у цілком іншій гамі з активним застосуванням ультрамарину.

У лівому нижньому куті: ВПоЛеВоЙ 68 г

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького