Святий Франциск Ассізький стоїть на колінах серед пейзажу, піднявши руки в молитві та дивлячись на видіння Христа, що ширяє в небі, зображений з шістьма крилами серафима. Промені від клейм Христа – ран, отриманих під час Розп’яття – відбивають ті самі рани на Франциску. Святий Франциск Ассізький – італійський християнський чернець, місіонер, засновник Ордену францисканців. У 1209 році він склав правила і норми поведінки для монахів-францисканців. У 1219 році брав участь у п’ятому хрестовому поході, дійшов до Єгипту, де проповідував султанові. Стигматизація – кульмінаційне диво життя Франциска – відбулася 1224 року. Згідно з його біографією, святий 40 днів провів у пості й молитві на горі поблизу Ареццо. Одного ранку, коли він молився, у видінні побачив серафимів, які обіймають розп’ятого Христа. Коли видіння зникло, святий виявив, що з його рук та ніг наче стирчали цвяхи, а в його боці з’явилася кровоточива рана – символи його духовного перетворення. Франциск приховував стиґмати від оточення і намагався впливати на людей прикладом власного благочестя і молитвами. Ймовірно, ця картина з зображенням життя святого Франциска була призначена для вівтаря. Композиція є традиційною, про що свідчить поза святого, серафим і зображення брата Лева, фігура, що сидить на землі ліворуч.