Існує два варіанти даної композиції Б. Пінеллі – 1809 та 1815 років. У першому, який художник виконав для альбому Raccolta di cinquanta costumi pittoreschi (Collection of fifty picturesque costumes engraved in strong water), зліва від вотивної едикули, перед якою грають музиканти, стоїть молода жінка з дитиною. У другому варіанті, відомому з альбому Nuova Raccolta di Cinquanta costumi pittoreschi, молода жінка кляче у молитві перед святинею. Львівський варіант повторює другу композицію з меншою увагою автора до рисунку, але з акцентом на яскраві локальні кольори, виконані акварелями. Дударі в яскравому вбранні, з синьою та червоною пелеринами, на ногах – сандалі-чочо та черевички, на головах неаполітанські чепчики. Один із музикантів тримає в руках кларнет-шоломию, дивлячись на образ в едикулі, другий грає на волинці-дзампоньйо. Молода жінка, яка молиться, – у жалобі, про що свідчить її чорна хустка. Піферарі (Piferari, Pepiferari) – пастухи-музиканти з провінцій Неаполітанського королівства, в основному з Кампанії та Абруццо, які приходили до Риму під час Різдвяних свят і музикували перед образами Матері Божої. Грали на кларнеті-шоломиї (piffero) та італійській волинці (zampogna). Були невід’ємними персонажами римського народного життя.