Ескіз розпису «Багатство холодного Сибіру – Батьківщині!»

Василь Польовий

Основна інформація

ID: Ж-8180_1_2
Автор: Василь Польовий
Назва: Ескіз розпису «Багатство холодного Сибіру – Батьківщині!»
Дата створення: 1970-ті (?)
Країна: СРСР
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: мішана техніка
Матеріал: папір картон темпера
Розміри (висота x ширина, см): 43.5 x 30

Додатково

Вид: живопис
Жанр: символічний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Опис роботи

Ескіз належить до серії за мотивами культури та побуту народів Крайньої Півночі СРСР. Верхня партія – простір, обмежений трикутником-ярангою, у якій на снігоступах стоїть мисливець з рушницею й у простягнутій руці тримає тушку хутрової тварини. Поруч з мисливцем зліва на лишайнику пасеться полярний олень, а з правого зображена, ймовірно, карликова береза. Сцена розгортається на тлі інтенсивного полярного сяйва. Варто відзначити, що центральна частина (11.7 х 28 см) є у двох версіях: перший варіант передбачав зображення по центру двох геологів, які працюють у просторі Півночі (можливо, Сибіру) з теодолітом та рейкою для нівелювання (проведення пошукових робіт й встановлення прив’язок на місцевості), поруч з ними з лівого боку стоїть професійний не тубільний рибалка, який тримає велику рибину, ймовірно, осетра (лат. Acipenser). Другий варіант, що був наклеєний над першим, містить інших персонажів – зліва відтворений мисливець-промисловик зі шкурою хутрового звіра (вірогідно, когось на кшталт песця), по центру – два геологи, які на попередньому ескізі працювали над розвідкою нафтових свердловин, а тут тримають символічні макети веж для добування нафти. З правого боку на колінах стоїть професійний рибалка з осетром. У нижній партії зображено червоно-жовте сонце у стилістиці народного декоративного мистецтва. З обох боків його фланкують стилізовані тогочасні нафтові вежі, розташовані на Крайній Півночі. Колорит роботи змішаний, насичений, загалом сприяє враженню святковості й особливості того, що відбувається. Тональні й колірні акценти гармонійні, не справляють враження надмірної строкатості, а стилістика містить ремінісценції як іконописних, так і модерністичних практик.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького