Композиція відома з альбому Raccolta di 50 costumi li più interessanti delle città, terre e paesi in provincie diverse del Regno di Napoli (Collection of 50 most interesting picturesque costumes from cities, towns and villages of different provinces of the Kingdom of Naples), виданому в Римі в 1817. Там вона представлена як офорт, не розмальований акварелями. У кольоровому варіанті гравюра відома з альбому, виданому в 1816 р. Львівський варіант відрізняється від неї яскравішою колористикою. На першому плані зображено дві фігури: юнака, що сидить у профіль біля каменю, граючи на дудці-піфферо, та молодої дівчини у традиційному святковому одязі, що підійшла до нього, зачарована музикою. Рукою вона торкається гілки молодого дерева з дрібними червоними плодами. Дівчина вбрана в жовто-синю сукню з оригінальними обшлагами та еполетами, довгу спідницю тих же кольорів, поверх якої пов’язаний фартух із флоральними мотивами. На голову накинута хустка, на ногах – червоні черевички з зав’язками. Юнак вбраний у синій камзол та червоний жакет, вузькі сподні з гольфами; на ногах чорні черевички, на голові – широкий чорний капелюх. Дія відбувається на тлі долини з деревами, де вдалині видно абриси високого гірського хребта. Піфферо (piffero) – духовий інструмент, різновид дудки або сурми, аналог української шоломії. У південних областях Італії називався піпітa (pipita).