«Погруддя жінки в капелюсі» («Портрет Ірени Кровчинської-Маєвської» /?/) (1909) належить до найбільш сецесійних і примхливо-витончених у доробку авторки 1908–1911 рр. Так, на впливи сецесії у її самобутній львівській модифікації вказує образне рішення твору, що віддзеркалює естетизований, просякнутий музикою, театром, рафінованою світською комунікацією спосіб життя Belle Époque. Естетичні смаки початку століття відображають модна сукня зі стійкою, хутряне боа та високий капелюх із вузькими крисами. Сецесійну інспірованість підтверджує диференційована примхлива пластика: пружні лінії силуету, манірний нахил голови, різноманітний ритм. На впливи імпресіоністичного формотворення вказує імпульсивна, майже живописна обробка поверхні, що створює мерехтливу гру світла й тіней. Особливістю скульптури є відтворення миттєвого настроєвого стану та індивідуальних портретних ознак. Показові образно-пластичні перегуки погруддя із жіночими образами Л. А. Дрекслер «Сидяча жінка» («Дама в капелюсі», «Відпочинок») (1907), «Дама з лисячим хутром» («В ложі») (1910). Уперше погруддя було експоноване на дебютних виставках К. Малачинської-Пайздерської у Львові 1909 року серед інших 13 творів, що засвідчили професійну зрілість скульпторки та здобули визнання.