Погруддя Тадеуша Костюшка

Тадеуш Баронч

Основна інформація

ID: С-I-31
Автор: Тадеуш Баронч
Назва: Погруддя Тадеуша Костюшка
Дата створення: 1893
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новий час
Техніка: відлив
Матеріал: гіпс
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 48.5 x 28.5 x 20

Додатково

Вид: скульптура 3D
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя
Провенанс: Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Тадеуш Баронч
Автор мовою оригіналу: Tadeusz Barącz
Роки життя: 1849–1905
Країна: Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія
Біографія: Тадеуш Баронч (24 березня 1849, Львів – 12 березня 1905, Львів) – польський скульптор вірменського походження, один із найбільш відомих майстрів різця у Львові другої половини ХІХ ст. Син Якуба Баронча – власника готелю «Краківський», та Терези з Трухлінських. Навчався у кадетській школі в австрійському місті Гайнбург, позаяк батько планував для сина кар’єру в армії. Згодом закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі образотворчих мистецтв у 1868–1869 рр. у Владислава Лущкевича та Генрика Косовського. Студіювався у Мюнхенській академії мистецтв у майстерні Макса Віндмана (1869–1871). Здобуття фахової майстерності продовжив у Флоренції в майстерні Августо Рівальто (1872–1875). На початку 1876 р. повернувся до Львова. Майстерня скульптора в готелі «Краківський» на пл. Бернардинській (нині – пл. Соборна) стала місцем зустрічей ентузіастів фотографії. 27 березня 1891 р. відбулося зібрання любителів фотомистецтва, що поклало початок інституціоналізації їхньої діяльності. Ранні роботи Баронча (до 1875 р.) виконані у річищі пізнього романтизму, більш пізні – реалізму, неоренесансну, необароко. У творах майстра помітний синтез традицій мюнхенської та віденської скульптурних шкіл, інтеграція останніх із яких відбулася завдяки творчій поїздці до Відня у другій половині 1870-х рр. та співпраці зі скульптурною фірмою Юліана Марковського – одного з яскравих представників віденської скульптурної школи у Львові. Експонувати твори у Львові почав ще під час навчання в Мюнхенській академії мистецтв. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв (Towarzystwo przyjaciół sztuk pięknych we Lwowie – TPSP) (1874–1904). У 1891 р. одержав нагороду Міжнародної виставки в Берліні за роботу «Голова старого». У 1893 р. експонував твори у Чикаго (США). У січні 1895 р. увійшов до «Комітету знавців» TPSP поряд зі С. Батовським, С. Дембіцьким, Т. Попелем, Я. Стикою. У 1897–1900 рр. долучився до скульптурного оздоблення Великого міського театру у Львові (нині – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), низки львівських будинків, створив чимало монументальних пам’ятників, портретів, надгробків, переважно на Личаківському цвинтарі. Пробував себе в анімалістиці: у 1929 р. на одній зі львівських виставок була показана «Голова пса». Відомі виконані Т. Барончем зображення геральдичних левів: біля входу до Ратуші та на пам’ятнику Константинові Ордону на Личаківському кладовищі. Скульптор помер у Львові після тривалої хвороби на 56 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). У 1905 р. відбулась посмертна виставка робіт Т. Баронча, на якій було експоновано 120 рельєфів, скульптурних груп і погрудь. Після смерті Т. Баронча його брат Роман подарував роботи скульптора Міській галереї та бібліотеці Оссолінських. У 1940 р. під час націоналізації приватних мистецьких збірок художню збірку Оссолінських передали до Львівської картинної галереї (нині – ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Твори Тадеуша Баронча зберігаються в Національному музеї у Кракові та в Музеї міста Тарнув у Польщі.

Опис роботи

«Погруддя Тадеуша Костюка» (1893) – приклад поєднання у творчості Т. Баронча ремінісценцій романтизму, динамізму необарокового формотворення, об’єктивності у відтворенні деталей та індивідуальних портретних рис. Так, в одному із проєктів пам’ятника в Чикаго військовому і політичному діячу, учаснику Війни за незалежність США, керівнику польського повстання 1794 р., генералісимусу армії Речі Посполитої візуалізовано концепцію національного героя, національного месії, бунтівної непересічної особистості. Особливостями проєкту є піднесеність образу, пластичне втілення естетичних категорій величного та героїчного, моделювання «історичного епічного хронотопу», в якому портретований «предстоїть» перед Вітчизною, нацією, майбутнім, «нададресатом-історією». Втіленню задуму слугують відкритість обличчя, відкинута голова, погляд, спрямований вдалечінь. Контрастом до героїчної тональності образу сприймається ретельне моделювання обличчя, позбавленого ідеалізації, у повноті вікових ознак. На необарокові інспірації вказує енергійна ліпка об’ємів, відкинуте волосся, експресивні бганки елементів вбрання. Традиціям репрезентативного портрета відповідає зображення лаврової гілки – символу безсмертя, тріумфу, перемоги. До художньої інтерпретації образу Т. Костюшка Т. Баронч звертається й згодом, у нереалізованому проєкті пам’ятника для Львова (1904) зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького (інв. ном. С-І-24).

Надписи та символи

На цоколі ззаду: «5 / К 348».

Портретована особа