Христос перед Пілатом

Суд Пілата – описаний у Євангеліях суд римського прокуратора Юдеї Понтія Пілата над Ісусом Христом. Суд Пілата входить до Страстей Христових. Згідно з євангельською оповіддю, через те, що первосвященники засудили Ісуса на смерть і самі не могли виконати свого вироку, вони привели його до правителя країни (ігемона або претора) в Юдеї. Тоді римським правителем був Понтій Пілат. Пілат вийшов до них і, побачивши членів синедріону, запитав їх: «У чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?». Вони відповідали: «Якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі». Пілат сказав їм: «Візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його». Вони ж сказали йому: «Нам не дозволено віддавати на смерть нікого». І почали звинувачувати Спасителя, кажучи: «Він розбещує народ і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем». Пілат запитав Ісуса Христа: «Ти Цар Юдейський?». Ісус Христос відповів: «Ти кажеш». Потім Пілат увійшов у преторію і, покликавши Ісуса, знову запитав Його: «Чи не Ти Цар Юдейський?». Ісус Христос сказав йому: «Чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?». «Хіба я юдей? – відповів Пілат. – Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти зробив?». Ісус Христос сказав: «Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Моє Царство, то слуги (піддані) Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси». «Отже, Ти Цар?» – запитав Пілат. Ісус Христос відповів: «Ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого». З цих слів Пілат побачив, що перед ним стоїть проповідник істини, а не бунтівник, який іде супроти влади римлян. Пілат сказав Йому: «Що є істина?». І, не чекаючи відповіді, вийшов до юдеїв на ліфостротон (кам’яний двір) й оголосив: «Я ніякої провини не знаходжу в Ньому». Первосвященники та старійшини уперто наполягали на своєму, кажучи, що Він підбурює народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи з Галілеї. Пілат, почувши про Галілею, запитав: «Хіба Він галілеянин?». І довідавшись, що Ісус Христос з Галілеї, він повелів відвести Його на суд до галілейського царя Ірода, який, з нагоди Пасхи, теж був в Єрусалимі. Пілат розумів, що Ісус ні в чому не винний і його безпідставно звинувачують, тому він був би радий відійти від цього неприємного суду. Коли знову привели Господа Ісуса Христа до Пілата, то вже біля преторії зібралося багато народу, начальників і старійшин. Пілат, скликавши первосвященників, начальників і народ, сказав їм: «Ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ, і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте його. Я відсилав його до Ірода, але й він також нічого не знайшов у Ньому вартого смерті. Отже, краще я покараю Його і відпущу». Пілат так казав, бо у євреїв був звичай звільняти на свято Пасхи одного в’язня, якого вибирав народ. Користуючись цією нагодою, він сказав народові: «Є у вас звичай, щоб я одного в’язня відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?». Пілат був упевнений, що народ проситиме за Ісуса, бо знав, що начальники видали Ісуса Христа із заздрощів. Але первосвященники й старійшини підмовили народ просити звільнення розбійника Варавви. Тоді Пілат запитав їх: «Що ж хочете, щоб я вчинив з Ісусом, нареченим Христом?». Вони закричали: «Розіпни Його, розіпни!». Тоді Пілат, намагаючись викликати у народу співчуття до Христа, повелів воїнам бити Його. Воїни відвели Ісуса Христа у двір і, роздягши Його, жорстоко били. Потім вдягли на Нього багряницю (коротку червону одежу без рукавів, яка застібалася на правому плечі) і, сплівши вінець з колючого терну, поклали Йому на голову, і дали Йому у праву руку тростину замість царського жезла. І стали глузувати з Нього. Вони ставали на коліна, кланялись Йому і говорили: «Радуйся, Царю Юдейський!». Плювали на Нього і, взявши тростину, били по голові та лицю Його. Потім до юдеїв вийшов Пілат і сказав: «Ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини». Тоді вийшов Ісус Христос у терновім вінці й у багряниці. Пілат сказав їм: «Ось Чоловік!». Цими словами Пілат ніби хотів сказати: «Погляньте, який Він змучений і зганьблений», гадаючи, що євреї зглянуться над Ним. Коли первосвященники та слуги побачили Ісуса Христа, то знову закричали: «Розіпни, розіпни Його». Пілат вирішив видати на смерть невинну Людину, ніж самому опинитися в немилості імператора. Взяв води, умив руки перед народом і сказав: «Не винний я у Крові Праведника Цього; дивіться ви», відпустив розбійника Варавву, а Ісуса Христа видав на розп’яття. Сюжет відображено в численних творах образотворчого мистецтва та літератури у різноманітних філософських та образних інтерпретаціях. У творі невідомого майстра XVIII ст. його потлумачено як жанрову сцену із детально відтвореними постатями стражників і Христа.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького