Розп’яття
невідомий (Іспанська школа)
Основна інформація
- ID
- С-I-364
- Автор
- невідомий (Іспанська школа)
- Назва
- Розп’яття
- Дата створення
- XVII ст.
- Країна
- Іспанія
- Культура
- Новий час
- Техніка
- різьба
- Матеріал
- слонова кістка дерево
- Розміри (висота x ширина x глибина, см)
- 45 x 28 x 7.5
Додатково
- Вид
- скульптура
- Жанр
- релігійний
- Сюжет
- Розп’яття
- Провенанс
- Збірка Леона Пінінського
Інформація про автора
Опис роботи
Розп’яття (лат. Crucifixio, лат. Crocifissione) – засаднича тема християнського мистецтва, що відображає страту Ісуса Христа на горі Голгофі через розп’яття на хресті. Подію описано у всіх чотирьох Євангеліях. Зображення розп’ятого Ісуса Христа з’явилося наприкінці VII ст. після того, як Трулльский собор (691–692 рр.) заборонив символічне відтворення агнця на хресті. Хрест Розп’яття поступово переосмислювався як емблема Воскресіння до вічного життя і тріумфу над тілесною смертю. Тип зображення Христа лише у стегновій пов’язці (лентії) називають «антиохійським». Від нього відрізняють сформований у V–VI ст. «єрусалимський» тип, в якому Христа відтворено туніці (колобіумі). До IX ст. Христа змальовували на хресті живим, тріумфальним і воскреслим. У Х ст. з’явилися постаті мертвого Ісуса з заплющеними очима і головою, похиленою набік. Розп’яття зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, атрибутоване як робота невідомого іспанського автора XVII ст., суттєво відрізняється від творів натуралістичної іспанської скульптури й репрезентує прагнення до ідеалізації, властиве майстрам кола Алонсо Кано. Твір позначено декоративністю і ремінісценціями маньєризму, помітними у вишуканому вигині тіла, ідилічності обличчя, витонченості форм. Урочистості роботі надає поєднання біло-золотавої слонової кіски та чорного тону хреста.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
