У середні віки на заході відмовилися від ідеалізації Розп’ятого Христа на користь земного реалізму, що сприяло появі іконографічного типу Розп’яття, яке іменують католицьким. На хресті відтворено Спасителя, що вмирає. Його натуралістично передані перехрещені ступні прибитим одним цвяхом. Саме до такого типу відноситься скульптурне зображення з села на Бродівщині. Наслідуючи зразки барокової сакральної пластики, тіло Христа вигнуто в S-подібній формі. Анатомічно достовірно передано фігуру людини, що зазнала тортур. Динаміка пози тіла, вигин стегон, грудна клітка, вираз страждань на обличчі, напружені м’язи – все тяжіє до стилістики бароко. В образі автор поєднав фізичні муки та внутрішній спокій, який нагадує про вищу мету – спасіння людства. Навіть у пошкодженому стані ця робота зберігає виразність, відчутна трагічність образу, символіка жертви, що займала центральне місце у християнстві.