Андрій Станіслав Залуський (1695–1758) – у 1708 р. прийняв священство, краківський канонік, єпископ луцький, хелмський, краківський, великий канцлер коронний, доктор наук. Займався благодійністю, разом з братом Йосифом-Андрієм створив бібліотеку Залуських – першу громадську бібліотеку в країні. Портрет Залуського у Підгорецькій збірці згадується з 1768 р., тоді він знаходився у Столовій залі. Про нього ще було зазначено і у 1812–1813, 1858, 1859 та 1887 роках. В інвентарних описах 1939 р. зображення перемістили до Жовтої зали. На нейтральному тлі представлене поясне зображення єпископа в одязі духовної особи: на грудях висить хрест із розп’яттям, на широкій голубій стрічці – орден Білого Орла, який він отримав у 1738 р. Портрети поч. XVIII ст. виконували здебільшого художники, що володіли високою мистецькою культурою живопису, майстерністю композиції та реалістичного малюнку. Все це допомагало митцю більше заглибитись у внутрішній світ портретованого, сконцентрувавшись переважно на його обличчі, що і простежується в даній роботі.