Розп’яття вирізняється експресивною драматичною позою Христа, яка відображає напруження останніх хвилин земного життя та водночас жертовну велич. Витончена фігура Спасителя зігнута в характерній для доби бароко позі, що створює враження динаміки, експресії та напруги, наче тіло ще зберігає рух і страждання. Вигин, що нагадує хвилю, символізує тілесний біль і водночас духовну перемогу над ним. Промовисто, з правдоподібністю відтворено анатомію людського тіла: напружені м’язи рук та ніг, випнуту грудну клітку, худорлявість. Руки широко розведені, але не в строго горизонтальній лінії, а під кутом, що посилює драматичний ефект. Голова нахилена вбік та вниз, з виразом смирення і скорботи. Заплющені очі та розтулений рот передають момент смерті. Волосся та борода різьблені жвавими пасмами, що створює додатковий рух і ритм композиції. Ноги зведені разом, зігнуті в колінах та схрещені внизу, – це надає постаті напруги та водночас створює враження трагічної крихкості. Перізома на стегнах трактована як драперія з виразними глибокими складками. Експресія Розп’яття прагне вразити, викликати співчуття. Образ об’єднав реалістичне відтворення страждань з піднесеною духовною ідеєю, щоб викликати емоційне збудження.