Медаль «Александр Ґроза»

Владислав Олещинський

Основна інформація

ID: С-II-604
Автор: Владислав Олещинський
Назва: Медаль «Александр Ґроза»
Дата створення: після 1858
Країна: Королівство Польське (?)
Культура: Новий час
Техніка: відлив
Матеріал: бронза
Розміри (діаметр, см): 12.5

Додатково

Вид: скульптура (рельєф)
Жанр: портретний
Сюжет: Портрет
Провенанс: Збірка Дідушицьких

Інформація про автора

Автор: Владислав Олещинський
Автор мовою оригіналу: Władysław Oleszczyński
Роки життя: 1807–1866
Країна: Варшавське герцогство, Королівство Польське
Біографія: Владислав Томаш Казимир Олещинський (17.12.1807–11.04.1866) – польський скульптор, медальєр і графік. Майбутній митець народився у Коньсковолі в родині мирового судді Казимира Олещинського та Саломеї, уродженої Косінської. Його хрещеним батьком став Францішек Заблоцький (1752–1821) – польський письменник, поет і публіцист. Двоє старших братів В. Олещинського – графік Антоній (1794–1879) і літограф та ілюстратор Северин (1801–1876), теж були видатними художниками. У 1824 р. В. Олещинський розпочав навчання на факультеті образотворчих мистецтв Королівського Варшавського університету; через рік отримав урядову стипендію, завдяки якій зміг навчатися у Франції. Учителями митця були Ф. Й. Гейм (малювання) та А. Л. Дантан (скульптура). У 1825–1830 рр. В. Олещинський продовжив навчання у Парижі, вивчав скульптуру в Школі витончених мистецтв у П’єра-Жана Давида д’Анже та медальєрне мистецтво на Паризькому монетному дворі під керівництвом Ніколя Тіольє. У травні 1830 р. майстер повернувся до Польщі та певний час працював на Варшавському монетному дворі. Незабаром взяв участь у Листопадовому повстанні, після поразки якого емігрував. У 1832–1857 рр. жив у Парижі. У 1857 р. проживав у Познані, згодом, у 1858–1863 рр. – у Варшаві, де мав майстерню у Королівському замку й отримував численні приватні замовлення. У 1865 р. перебував у Варшаві, звідки вирушив до Риму. Помер художник у Римі 11 серпня 1866 р., похований на кладовищі Ле-Шампо в Монморансі в Парижі. В. Олещинського вважають найвидатнішим представником романтизму в польській скульптурі. Майстер створив численні пам’ятники та надгробки представників польського емігрантського середовища, портретні статуетки, бронзові медальйони та медалі. Задумав виконати медальєрну галерею польських письменників, до якої увійшли, зокрема, зображення Ю. Бартошевича, К. Войцицького, Ю. Крашевського – одні з кращих у доробку митця. В. Олещинським створено перший у Польщі пам’ятник А. Міцкевичу на площі перед костелом св. Мартіна в Познані, відкритий у 1859 р. Основними матеріалами творчості скульптора слугували мармур, бронза, гіпс, глина. Основними техніками графічних пошуків – літографія і гравіювання на міді.

Опис роботи

Александр Ґроза (30.06.1807–03.11.1875) – польський поет доби романтизму, художник. Представник «української школи» в польській літературі. Молодший брат письменника Сильвестра Венжика Ґрози (1793–1849). Походив із заможної шляхетської родини. Здобув всебічну ґрунтовну освіту, зокрема навчався на медичному факультеті Віленського університету. Згодом оселився у родинному маєтку, де присвятився літературній діяльності. У 1831 р. у Віленському литовському новорічному журналі вийшли друком перші вірші А. Ґрози, а через п’ять років – найбільш відомий роман митця «Староста Каньовський». У 1838–1842 рр. молодий літератор опублікував у Вільнюсі збірки поезій литовських та українських авторів. У 1848 р. читачі ознайомилися із романом «Владислав – уривок з не дуже відомих щоденників». Ще один роман у цьому жанрі, «Мозаїка контрактів – щоденник 1851 р.», А. Ґроза завершив у 1857 р. Незабаром письменник переїхав до Бердичева, де працював учителем, а згодом – до Житомира, де став співорганізатором «Книговидавничого товариства» – компанії, що видавала недорогі книги, зокрема букварі під редакцією Грози. Останнім твором Ґрози був детектив «Твардовський» (1873), заснований на народних легендах про «Фауста». Зібрання його творів було опубліковано в 1858 р. у двох частинах. Останні п’ять років життя провів у Халайм-Городку, в домі свого друга, польського історика Євстахія Івановського (1813–1903).

Надписи та символи

«Alex: Groza».

Портретована особа