Назад

Медаль «Ян Павло Вороніч»

Генрик Штаттлер

  • Медаль «Ян Павло Вороніч» 2
  • Медаль «Ян Павло Вороніч» 3
Основна інформація
ID
С-II-610
Автор
Генрик Штаттлер
Назва
Медаль «Ян Павло Вороніч»
Дата створення
1852
Країна
Королівство Польське
Культура
Новий час
Техніка
відлив
Матеріал
бронза
Розміри (діаметр, см)
18
Додатково
Інформація про автора
Автор
Генрик Штаттлер
Роки життя
1834–1877
Країна
Королівство Польське
Біографія
Генрик Штаттлер (13.06.1834–26.05.1877) – польський скульптор. Народився у Кракові, син краківського художника Войцеха Корнелія Штаттлера. Спочатку навчався під його керівництвом, згодом. у 1844–1852 рр. – у краківській Школі образотворчих мистецтв. У 1850 р. створив пам’ятну медаль на згадку про Велику пожежу Кракова. У 1852–1860 рр. продовжив навчання в Академії Святого Луки в Римі. У цей час не воднораз брав участь у виставках та отримував нагороди. Під час перебування у Римі відвідав Відень і Варшаву. Певний час проживав у Парижі й виставив роботу в «Салоні французьких художників». У 1860 р. назавжди оселився у Варшаві, де керував студією. З 1862 р. часто виставляв твори у Варшавському товаристві заохочення вишуканих мистецтв. Періодично відвідував Краків для виконання замовлень та експонування творів на виставках Товариства друзів образотворчих мистецтв, зокрема у 1871–1872 рр. Моделював скульптури із гіпсу (нерідко призначені для відливу із бронзи) й витесував їх із каменю. Улюбленим матеріалом скульптора був білий мармур, часто з каррарських кар’єрів. Здобув популярність насамперед як автор портретних медальйонів і бюстів історичних діячів і сучасників, зокрема генерала Юзефа Хлопицького (бл. 1849–1850 рр., бронза, Національний музей у Варшаві). Проєктував і створював статуї та пам’ятники. Є автором композицій релігійного та алегоричного змісту («Невинність», 1864) й розробником дизайну медалей. У своїй творчості Г. Штаттлер майстерно поєднував неокласичні риси з романтизмом (неоготичні мотиви на деяких надгробках), реалістичністю і традиціями академічної пластики.
Опис роботи
Ян Павло Вороніч (28.06.1757–06/07.12.1829) – польський поет, письменник. Єпископ краківський, архієпископ варшавський, примас Королівства Польського. Народився на Волині в шляхетській родині Вороніч герба Гербурт (Павенжа). Навчався в єзуїтів в Острозі. У цей час виявив поетичні здібності. У 1770 р. вступив до єзуїтського ордену. Незабаром розпочав навчання у Вільнюській академії. У 1777 р. працював в Острозі вчителем у колишній єзуїтській школі. У 1783–1784 рр. вивчав теологію в семінарії Святого Хреста Отців Місіонерів у Варшаві. З 1794 р. – канонік Хелмінской єпархії. Під час повстання Т. Костюшка був комісаром комісії з упорядкування справ у Мазовії. 12 березня 1795 р. став каноніком варшавським, з листопада 1797 р. – каноніком вроцлавським. У 1803–1815 рр. служив священником поблизу Варшави в церкві св. Єлизавети. Брав участь у роботі Товариства друзів науки. Після виникнення Варшавського герцогства в 1806 р. призначений членом Військово-адміністративної палати, а в 1808 р. – членом Державної ради. У 1810 р. став членом відділення внутрішніх справ і релігійних обрядів. У 1812 р. увійшов до складу Генеральної конфедерації Королівства Польського. У 1815 р. призначений єпископом краківським і сенатором Царства Польського. У 1818 р. у Львові вийшла друком краща поема Я. П. Вороніча, присвячена княгині Ізабелі Чарторийській (1745–1835). У 1827 р. став архієпископом Варшавським і примасом Царства Польського. У 1828 р. був членом Сеймового суду, який мав судити осіб, звинувачених у державній зраді. Помер у Відні 7 грудня 1829 р. Похований на Вавелі.
Надписи та символи
«Х Jan Paweł Woronicz».
Портретована особа
Ім'я портретованого
Ян Павло Вороніч
Роки життя портретованого
28.06.1757–06/07.12.1829
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького