Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображено двох юнаків у традиційному вбранні селян або міщан. Сцена передає момент розмови або зустрічі на тлі природи. Двоє молодих чоловіків, одягнених у подібне зимове або демісезонне вбрання, характерне для сільської місцевості у XVIII–XIX столітті. Обидва в довгих каптанах або кожухах, що доходять майже до колін. Каптани підперезані широкими поясами, що могли бути як декоративними, так і практичними. На головах типові для зимового періоду, високі хутряні або суконні шапки. Взуті в чоботи із високими халявами, також традиційне взуття селян того часу. Один юнак стоїть обличчям до глядача, другий – спиною, але трохи розвернутий, так що видна частина його профілю. Виглядає, що вони ведуть розмову, можливо, сперечаються або обговорюють щось важливе. Один із них тримає ліву руку навпроти грудей та відставив вказівний палець – жест, що може виражати переконання або емоційність, у правій тримає палицю. Інший – підвів праву руку перед собою та простягає її до співбесідника. Таким чином, жестикуляція співрозмовників досить жвава й може тлумачитися по-різному. Фон зображення мінімалістичний, проте видно кущі або дерева, що дає відчуття природного середовища, можливо, лісу або узлісся. Земляна поверхня під ногами нерівна – можливо, це пагорб або сільська дорога. Це – жанрова сцена із сільського життя, вірогідно, юнаки – друзі, побратими або учасники якоїсь громади, які зустрілися або обговорюють справи. Образи героїв передають повсякденний момент. Зображення має етнографічну цінність, показуючи, як виглядали молоді чоловіки в традиційному вбранні. Стиль – спокійний, реалістичний, без надмірної ідеалізації. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості одягу, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького