Людвіка Потоцька (1712–1785) – донька Юзефа Вандаліна Мнішека та Констанції Тарло, дружина Юзефа Потоцького (1691–1751), великого коронного гетьмана Речі Посполитої. Власниця містечка Микулинці. Погрудне зображення жінки виконане у схематичному овалі в традиціях світського портретного малярства XVIII ст. Стилістичні зміни українського портрета збіглись зі змінами, що відбувались у європейському живописі. Зображення позбавлене статичності, в ньому відчувається емоційне забарвлення, експресія, відтворення внутрішнього світу. Людвіка Потоцька зображена у старшому віці, який художник не намагається приховати. Автор детально відтворив на полотні вже не молоде обличчя з масивним носом та подвійним підборіддям. Жінка одягнена у розкішну декольтовану сукню, на голові чепець, поверх якого чорного кольору шаль, зав’язана на грудях. Портрет характеризується площинною манерою та стриманою кольоровою гамою.