Поезія Карпат не для одного покоління львівських митців ставала джерелом інспірацій, індивідуальних творчих пошуків. За часів відлиги мейнстрімом стало вивчення народної культури. Захоплюючись творами народного мистецтва, художники вбачали в ньому не тільки джерело несвідомого емоційного сприйняття світу, а й проводили паралелі з ідеями формалізму. В останні роки життя Леопольд Левицький створив цикл картин карпатської тематики. Фіксуючи розмаїтий локальний етнографічний матеріал, він застосовував як традиційні образно-стилістичні прийоми (в рамках стандартних композицій), так і творив власну художньо-естетичну специфіку, використовуючи прийоми мозаїчного компонування різнопланових сцен.