На початку ХХ ст. коментарі мистецьких критиків у пресі характеризували Каєтана Стефановича як блискучого знавця і пошановувача культури Сходу. На жаль, власна мрія художника – подорож до Індії – так ніколи і не стала втіленою в реальність через події Першої світової війни. В представленому творі ми бачимо, як яскраво поєднуються та реалізуються естетика і духовні практики Сходу. Центральна жіноча постать зображена самозаглибленою і медитуючою, з обидвох сторін її симетрично обрамляють декоративно вирішені стрічки диму традиційних буддистських пахощів, котрі піднімаються над стилізованими квітами (лотосами?). Симетрична композиція віддзеркалює ідеї балансу та гармонії, ключові для східної філософії. Окрім того, в плавності форм, складному русі ліній, декоративності і площинності зображення розкривається його сецесійність.