Рисунок «Руїни арки на березі лагуни», ймовірно, був виконаний послідовником Ґварді і був інспірований одним із архітектурних «капріччо» художника. У творчості Ґварді фантазійні види з напівзруйнованою аркою на тлі лагуни займали важливе місце як в живописі, так і в рисункових студіях. Автор вміло імітує манеру Ґварді, зокрема розмивки пензлем та штрихи пером, однак роботи поступаються в рівні майстерності автентичним творам художника. Ґварді, малюючи свої твори з руїнами, відштовхувався від фантазійних видів Каналетто, виконаних на замовлення Джозефа Сміта, та ілюзорними видами з гравюр Піранезі. На противагу від них, він змінив джерело натхнення, зображаючи не античні руїни Риму, а Венеції. Часто це були зображення зруйнованих фрагментів реальних архітектурних споруд міста, переважно паладіанських. Припускають, що ця тематика у його творчості пов’язана зі зміною смаків колекціонерів, зокрема проторомантичною модою на колекціонування мальованих руїн. Рисунок відноситься до типу «романтичного капріччо», в яких поєднувались елементи екзотичних руїн або напівзруйнованих веж та сільських будинків, вписаних в ідеалізований пейзаж. Зазвичай, в таких групах робіт один архітекткурний елемент часто повторювався без змін. Львівський рисунок є реплікою на картину Ґварді «Капріччо зі зруйнованою аркою та фігурами» 1778 року, яка зараз зберігається в колекції К’єза в Мілані.