Колекція

Лапута ІІ (аркуш 2 із серії «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта»)

Олександр Аксінін

  • Лапута ІІ (аркуш 2 із серії «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта») 2
  • Лапута ІІ (аркуш 2 із серії «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта») 3
Основна інформація
ID
Г-IV-3640
Автор
Олександр Аксінін
Назва
Лапута ІІ (аркуш 2 із серії «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта»)
Дата створення
1978
Техніка
офорт
Матеріал
відбиток на папері
Розміри (висота x ширина, см)
29.5 x 29
Інформація про автора
Автор
Олександр Аксінін
Роки життя
1949–1985
Країна
УРСР
Біографія
Олександр Аксінін – художник-графік, один із найяскравіших представників львівської нонконформістської культури. Художник народився 2 жовтня 1949 року у Львові в родині військового картографа і працівниці-службовця львівської залізниці. Художню освіту почав здобувати у вечірній художній школі (1963–1966, Львів). У 1967–1972 роках продовжив навчання в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова за спеціальністю «Графіка». Після його закінчення служив у Радянській армії, де брав участь в оформленні експозиції військово-історичного музею. У 1974–77 роках працював художником-дизайнером у проектно-конструкторському бюро. Від 1977 року залишив офіційну службу і зайнявся виключно творчістю як вільний художник. Квартира Аксініна і його дружини, письменниці і художниці Енгеліни (Гелі) Буряковської (1944–1982), стала одним із осередків львівського неформального мистецтва, тут же проводилися і перші квартирні виставки. Олександр і Геля були добре знайомі з діячами культурного андеґраунду Москви і Ленінграду, зокрема, з Дмитром Пріговим, Віктором Кривуліним, Іллею Кабаковим та ін. У них також були дружні стосунки і з прибалтійськими художниками, зокрема, Тинісом Вінтом, з яким Олександра пов'язувало особливо глибоке творче взаєморозуміння, та польськими. Від 1974 року Аксінін брав участь у групових виставках; 1979 року його перша персональна виставка була організована в Таллінні при сприянні художника Тиніса Вінта. На початку 1980-х поет Віктор Кривулін допоміг провести кілька «квартирних» виставок художника в Ленінграді і Москві. 3 травня 1985 року, повертаючись з Таллінна, Олександр Аксінін загинув в авіакатастрофі над Золочевом неподалік Львова. Художник за життя створив 343 офорта, близько 200 листів нетиражної графіки (малюнків аквареллю, тушшю і гуашшю, в тому числі виконаних на відбитках офортів), і п'ять живописних робіт. 27 томів щоденників художника за 1965–1985 роки містять понад 200 ескізів і велику кількість малюнків-ідей, частково вони є у відкритому доступі на персональному сайті художника. У 2015 році серію офортів «Босхіана» Олександра Аксініна було включено до постійної експозиції Арт-центру Ієроніма Босха в м. Гертогенбос у Нідерландах. Твори зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв, Естонському художньому музеї та у Національному художньому музеї України. У 1981 році Олександр Аксінін написав свою лаконічну автобіографію для статті Віктора Крівуліна, де він свідомо протиставив свій внутрішній світ зовнішнім подіям, а факти біографії поєднав із власним художнім та метафізичним досвідом: 1949 року начебто російська людина народилася в начебто європейському місті Львові. Православний. 1972 рік – диплом Поліграфічного інституту, за фахом графік. 1977 рік – 1-ше одкровення з супутнім відчуттям часу. 1981 рік – 2-ге одкровення з супутнім відчуттям вічності. 1979 рік – перша персональна виставка в Таллінні. 1981 рік – друга в Польщі. Все.
Опис роботи
Графічна спадщина Олександра Аксініна містить серії офортів за мотивами деяких літературних творів, одним з котрих є «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта (1977–1978). У цій серії (так само, як і в інших, наприклад за мотивами «Аліси в Країні див» Льюіса Керрола), Аксінін часто перетворює тексти в частину зображення. Творчому світу художника характерна згущена інтелектуальна атмосфера, сповнена «кодами естетичної інформації». Він «вводить у свої роботи предметний ряд, який символічно має відтворити не окрему частину тексту, а дати образ тексту загалом, служити знаком, матрицею ілюстрованого словесного твору», зазначає мистецтвознавець Михайло Соколов.
2-й аркуш з 11-ти офортів із серії «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта». Одна з ранніх робіт художника. Крізь алюзію автора проходить частина ІІІ  «Мандрів Гуллівера» англомовного ірландського письменника-сатирика XVII–XVIII століть Джонатана Свіфта. В ній йдеться про те, що герой «Мандрів» Лемюель Гуллівер потрапляє на летючий острів Лапуту, який являє собою диск на алмазній основі, що рухається за допомогою магніту. Мешканці острова – це математики, астрономи, музиканти, інженери, які повністю занурені в себе і не звертають увагу на оточення. Щоб повернути лапутян до реальності спілкування, їхні слуги час від часу торкаються їхніх вуст та вух мішками з горохом. Аксінін представляє фантастичний острів у вигляді складної конструкції на шарнірах, голках, коліщатках. Вгорі рояться люди: хтось з них, піднімаючись по драбині,  несе смажену курку на таці, що поставлена на голову, хтось грає на розрізаній грушці як на контрабасі, хтось сидить у ванні-човні. Всі ці персонажі оточують круглу в плані споруду з навершям у вигляді капелюха, на стінах якої можна знайти мініатюрні написи: USA, Lagado, Laputa. Lagado – це назва академії для мешканців острова. Від споруди віялом розходяться рури з дзвіночками вгорі. Такі ж дзвіночки – у нішах її стін. Нижче та поруч – численні зображення труб, мішків з горохом. А у нижній частині композиції – тільки механізми, серед яких ніби загубилися поодинокі предмети. У даному творі художник наслідує композиційну наповненість та символічні основи нідерландського художника XV–XVI століть Ієроніма Босха.
Надписи та символи
Справа внизу під відтиском авторський підпис «А. Аксінін – 78»