Ескіз належить до серії проєктів розписів на території Львівського державного шкіряного підприємства (стінний розпис «Історія шкіряного виробництва» для клубу установи, 1980 р.). Як і в інших частинах-ескізах, у симультанно-стилізаційній формі автор унаочнює сцени з різних етапів підготовки матеріалів (зокрема замочування та розтягування) на різних часових етапах. У цьому ескізі автор відобразив оброблення сировини в процесі шкіряного виробництва ранньомодерного часу. Максимально точно встановити хронологічний відтинок, на якому відбуваються події, складно, адже інструменти, які використовують ремісники, були універсальними та мали широкий ужиток протягом століть. Так само й вбрання персонажів є доволі умовним. Загалом автор поєднав у одному зображенні декілька етапів виробництва та розмістив дійових осіб в умовному горбистому пейзажі. Фактично перед нами симультанна розповідь про те, як сира шкура після оброблення стає матеріалом для побутових речей, від вбрання до елементів інтер’єру (наприклад, кордобанів) чи книжкових палітурок. Шкіра була незамінним матеріалом протягом століть через стабільність виробничих процесів, що ускладнювалися виключно з точки зору механізації та введення нових хімічних сполук для оброблення (мова передусім про дублення, котре й до сьогодні часто виконують тими самими рослинними речовинами, як і багато віків тому). Суттєво, що доволі ординарна розповідь, яку можна побачити, до прикладу, у фахових навчальних виданнях з виготовлення шкіряних виробів, у Василя Польового вирішена як складна з точки зору колористики та стилізації, що апелює до практик європейського модернізму початку XX ст. Як у групі з двох майстрів, які у лівій частині роботи виконують технологічний процес, так й у групі з чотирьох ремісників, що працюють за столами, виразна динаміка й активне колірне вирішення (контрастні поєднання ультрамарину та жовто-вохристих відтінків, зеленого й червоного) сприяють активній споглядальності. Декоративність мови, якою послуговується автор, створює певну ілюстративну відстороненість.