Погруддя Францішека Смольки

Тадеуш Блотніцький

Основна інформація

ID: С-I-1162
Автор: Тадеуш Блотніцький
Назва: Погруддя Францішека Смольки
Дата створення: бл.1895
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новий час Новітній час
Техніка: відлив
Матеріал: фаянс
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 43 x 37 x 21

Додатково

Вид: скульптура 3D
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя
Провенанс: Музей князів Любомирських у Львові Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАНУ

Інформація про автора

Автор: Тадеуш Блотніцький
Автор мовою оригіналу: Tadeusz Błotnicki
Роки життя: 1858–1928
Країна: Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія, Польща
Біографія: Тадеуш Блотніцький (8 жовтня 1858, Львів – 28 березня 1928, Краків) – польський скульптор. Працював у Львові та Кракові. Походив з відомої львівської мистецької родини. Батько майстра Едвард Блотніцький (1830–1880) був літератором і художником, брат Станіслав, стрий Юліуш і кузин Бруно Тепа присвятилися живопису. Перші уроки художньої майстерності Тадеуш отримав у батька. У юнацькі роки студіював у майстернях живописця Анджея Грабовського та скульптора Париса Філіппі. Після закінчення львівської Реальної школи у 1874 р. виконав гіпсові погруддя короля Сигізмунда II Августа і Францішека Смольки, що були виставлені на публічний огляд на Високому замку. У 1874–1876 рр. навчався в Краківській школі красних мистецтв у Генрика Коссовського та Марцелія Гюйського. Першою краківською роботою Т. Блотніцького стала статуетка «Гамлет на цвинтарі» (1876), сповнена романтичних відлунь. Схвальні відгуки художньої критики здобули твори Т. Блотніцького, експоновані на виставках у Львові у 1876–1877 рр. Завдяки М. Гюйському в 1877–1879 рр. скульптор продовжив навчання у Віденській академії мистецтв у Каспара Цумбуша. За статую «Самсон, що відпочиває» (1878) отримав першу премію і стипендію для поїздки до Парижа. У 1879 р. здобув нагороду Академії за гіпсову модель статуї «Світезянка» для фонтана на пл. Галицькій у Львові. Після повернення до Львова у 1880 р. облаштував майстерню в кам’яниці графині Рози Лянцкоронської на вулиці Третього травня, 11 (нині – вулиця Січових Стрільців, будинок не зберігся). Влітку 1881 р. отримав стипендію львівської родини Товарницьких на річну закордонну мандрівку й у вересні вирушив до Флоренції. Колєґував зі скульптором Теофілом Ленартовичем і певний час працював у його майстерні. Захопився «неофлорентизмом» та італійським веризмом. У 1882 р. взяв участь у XV виставці Товариства приятелів красних мистецтв у Львові. Наприкінці 1883 р. повернувся до рідного міста, де отримав численні замовлення і здобув визнання. У 1885 р. заручився з акторкою і письменницею Валерією Солецькою. У творах Т. Блотніцького «першого львівського періоду» помітні риси «академічного реалізму», прагнення до «барокізації», вишукана примхливість деталей, зв’язок з австрійською та італійською скульптурою 1870–1880-х рр. 1886 р. майстер виїхав до Кракова. Час від часу повертався до Львова й виконав тут низку замовлень. Входив до комітету з організації ретроспективного відділу Галицької крайової виставки у Львові (1894). У січні–травні 1905 р. перебував у Львові у зв’язку із персональною виставкою в Художньо-промисловому музеї, що привернула увагу публіки та критики. У 1905 р. займався організацією посмертної виставки Т. Баронча й прочитав лекцію про творчість Париса Філіппі та його учнів. Від 1906 р. постійно проживав у Львові й працював у майстерні на вулиці Сапіги, 9 (нині – вулиця Степана Бандери). У 1907 р. став професором скульптури та орнаментального рисунка Львівської політехніки. У «другий львівський період» присвятився монументально-декоративній скульптурі та проєктуванню пам’ятників. У 1906–1914 рр. творчість майстра еволюціонувала у напрямі сецесійної лінійної ритмізації та символічної образності. Низка робіт набула необарокових ознак. 1914 р. Т. Блотніцький виїхав до Кракова, де викладав костюмологію у Державній жіночій промисловій школі та Міській драматичній школі. Був членом Товариства польських митців у Кракові. Належав до мистецької групи «Zero». Публікував статті в журналах «Czas», «Słowo Polskie», «Krytyka», «Widnokręgi». Брак навчальної літератури з костюмології спонукав майстра до написання праці з історії костюма. Підготував рукопис «Пропорції людського тіла». Скульптор помер у Кракові. Похований на Раковицькому цвинтарі. У травні–червні 1928 р. у Львові у рамках «Весняного салону» відбулася посмертна виставка творів митця. У 1930 р. посмертно вийшла друком наукова робота Т. Блотніцького «Нарис історії костюма».

Опис роботи

«Погруддя Францішека Смольки» (1895) зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького – одне із численних звернень Т. Блотніцького до інтерпретації образу відомого політичного діяча, правника, львівського адвоката, почесного громадянина Львова (1861), посла Галицького сейму та австрійського парламенту у Відні, його президента у 1848, 1881–1893 рр. Так, перше зображення політика у гіпсі скульптор створив у 1874 р. й представив його на Високому замку для публічного огляду. У 1893 р. Т. Блотніцький отримав замовлення на мармурове погруддя Ф. Смольки, на той час – депутата Галицького крайового сейму та австрійського парламенту у Відні, президента палати депутатів, для зали Львівської міської ради. Працював над портретом з натури у Львові у квітні–липні 1893 р. Увічнив образ в мармуровому бюсті, з листопада 1895 р. розташованому в залі засідань львівських депутатів, і гіпсовій півпостаті (1898 /?/). У 1905 р. запропонував міській раді проєкт надгробка Ф. Смольки на Личаківському цвинтарі у формі погруддя на гранітній колоні. Неокласичний бронзовий пам’ятник політичного діяча роботи Т. Блотніцького було відкрито 8 грудня 1913 р. на площі Ф. Смольки у Львові (знищений після 1949 р.). Представлене у збірці ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького портретне зображення відлито у фаянсі з теракотової моделі (1895) на фабриці у Пацикові у 1912–1914 рр. Як і загалом творам Т. Блотніцького 1890-х рр., погруддю притаманні поєднання чіткої академічної архітектоніки з бароковою динамікою «відкритої» скульптурної форми, філігранною ритмікою, декоративним опрацюванням деталей. Історичної значущості та монументальності образу надають величний нахил голови та її увиразнення бородою і вусами, що утворюють трикутний п’єдестал. Особливістю пластичного рішення скульптури є поєднання м’якої ліпки, достовірного відтворення портретних рис, психологізму та майже сецесійної декоративно-ритмічної інтерпретації форми. Образний емоційний лад скульптури визначає глибоко втамована скорбота, та, в якій багато знання. Показова меморіальність створеного на схилку життя Ф. Смольки портретного образу, його конституювання на межі історії, сучасності, майбуття.

Надписи та символи

Внизу справа підпис: «T. Błotnicki»; ззаду зліва знак фірми: щит із гербом Роґаля; в обрамленні надпис: «POLOGNE / PACYKÓW /… / GALICIE / 118 / 5. / 7: / 7».

Портретована особа