Стилістика роботи суголосна ескізу Г-ІІ-336. Композиція вирішена так само асиметрично, переважають холодні тони, є тональні та колірні акценти. Стилістика верхньої партії роботи з архітектурними об’єктами та горами перегукується з малярськими практиками кола Ареф’єва («Орден живописців, які жебракують», 1950–1960 рр.), однак загалом вирішення є оригінальним та більш м’яким. Асиметрична водна поверхня займає основну частину композиції. Дотичність до локалізації стилізованих споруд є ймовірною фіксацією повноводдя, на лінії горизонту знаходиться серія кам’янистих гір сіро-ультрамаринових відтінків, що контрастують з небом насиченого тону, близького до кадмію оранжевого.