Мистецтво бароко було націлене на прагнення до добробуту, краси, розкоші та майстерності у втіленні ідей небесного світу. Ця епоха відображає силу оптимізму та ентузіазму. Митці продовжували зосереджуватися на деталізації, але зверталися до нових ідей та досліджували глибинне відтворення емоцій. У Німеччині, як і в багатьох країнах, релігійна тематика залишалася популярною. На тлі архітектурного пейзажу зображена група людей. На підвищенні в центрі – постать Ісуса Христа. Ліворуч – Пилат, який вказує на Ісуса. Внизу за ними спостерігає юрба людей. За Євангелієм від Івана, прокуратор Юдеї Понтій Пилат показав єрусалимському народу одягненого в багряницю та увінчаного терновим вінцем Ісуса Христа після бичування, бажаючи отримати співчуття натовпу. «Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й говорить до них: Ось Його я виводжу назовні до вас, щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу. І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: Оце Чоловік! Як зобачили ж Його первосвященники й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни! Пилат каже до них: То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!» (Ів. 19:4–6) В Євангелії від Івана розповідається, що Пилат судив Ісуса на місці, званому Ліфостротон (λιθόστρωτος), а на івриті – Гаввафа (גבתא). «Пилат, почувши це слово, вивів геть Ісуса і сів на судилище, на місці, що зветься Ліфостротон, а єврейською Гаввафа» (Ів. 19:13). По-грецьки «літос» (λιθόσ) означає «камінь», а «тротос» (τρωτος) – «поміст». Арамейське «гавата» пов’язане зі словом «піднесення». Ймовірно, Понтій Пилат (лат. Pontius Pilatus), римський префект Юдеї з 26 по 36 рік н.е., встановив своє місце для судів у внутрішньому дворі вежі Антонія в Єрусалимі.