Голгофа

Найважливіша у християнстві сцена жертви Христа – розп'яття, що описана в чотирьох Євангеліях, є однією з найрозповсюдженіших у мистецтві європейських країн і має різноманітну іконографію. Це одна з двох головних тем у середньовічному цеховому живописі, яку малювали молоді художники, щоб отримати звання майстра гільдії. Її неодноразово розробляв Лукас Кранах старший, учнем якого у Віттенберзі був автор картини зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького. Сцена на Голгофі, зображена В. Кроделем старшим, відноситься до популярного в пізньому середньовіччі іконографічного типу «Розп'яття в натовпі». На невеличкій за розміром картині бачимо три хрести, бокові у зворотах до середнього, що підіймаються над групою людей. Руки і ноги розіп'ятих прибитi великими цвяхами, на скалічених ногах розбійників кров. Бік Спасителя вже пробитий списом. Біля підніжжя центрального хреста, підвівши догори голову, закляк, прозрілий від крові Христа, що стікає, римський воїн Лонгин, а справа з піднятою догори рукою – навернутий у християнство римський центуріон. Обидва одягнуті як ландскнехти. Привертає увагу багатий яскравий червоний плісований одяг і модна на той час зачіска Марiї Магдалини, яка стоïть зліва. Поряд з нею Іоанн Євангеліст та Богородиця, яка витирає сльози. Вбрання зображених на передньому плані та фарисеїв, які позаду, а також білого в багатій збруї коня, створюють барвисту колористичну мозаїку насичених червоних, зелених, голубувато-сірих та охристих тонів. Декоративність твору підсилюють паралельно згруповані по горизонталі, темнi, загострені на кінцях хмари. Тематичним тлом у глибині роботи є умовна панорама міста Єрусалима та групи людей, котрі прямують до нього, а також гравці в костi, що розігрують одяг Христа. У міських абрисах можна впізнати характерні для Європи ренесансні споруди. Назагал сцена «Страстей Господніх» представлена так, ніби дія відбувається у Німеччині на початку XVI ст. Вона позбавлена вироблених у середньовічній католицькій христології іконографiчних моментів (наприклад, умлівання Богоматері згідно з видінням св. Бригіти) і трактована без звичного драматизму ситуації. Спокійний тон, точне відтворення подій та пожвавлений інтерес до оточення і костюмів нагадують свідчення очевидця. Ці ознаки спровоковані впливом утвердження протестантизму. Окрім цього, докладністю таких деталей художник передає й власне потрясіння цинізмом і суєтністю свого часу, викликане недавно минулими подіями селянськоï війни та поразкою повстань. Хоча протестантизм відкинув прикрашання культових споруд художніми творами, все ж існував цілий ряд релігійних тем, які знайшли своє місце у просторі постреформаційного храму. До таких належить тема Розп'яття. Малювання на картинах сцен мучеництва Христа не суперечило протестантському способу осмислення вiри. Згідно з висловлюванням Мартіна Лютера це відображало ідею вiчного спасіння й було пронизане релігійною дидактикою. Розквіт Відродження в Німеччині припадає на першу половину XVI ст. – час гострих класових сутичок. Нові ідеали і світогляд безпосередньо відбилися в образотворчому мистецтві. До найвизначніших художників німецького Відродження належать Альбрехт Дюрер, Лукас Кранах старший, Ганс Гольбейн молодший. Л. Кранах старший підтримував тісні зв'язки з гуманістами своєї епохи. Прихильність до прогресивних ідей він передав своїм учням, одним з яких був В. Кродель старший. У його картині «Голгофа» 1535 року знайшли відгомін події трагічного завершення Селянської війни 1525 року. Відходячи від традиційної іконографії, автор одягнув римських легіонерів у костюми своїх сучасників – швейцарської гвардії та ландскнехтів – військових найманців, які жорстоко придушили повстання. «Голгофа» – єдина в Україні картина Вольфганга Кроделя старшого, в якій біблійна подія відтворена за реаліями тогочасного життя.

По центру внизу підпис-монограма «WK», дата – 1535

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького