«Страсті Христові» XVII – поч. XVIII ст. – це робота, що складається із серії монументальних багатосюжетних ікон, які слід розглядати зверху вниз, рядами зліва направо. Композиція твору вирізняється великою кількістю іконографічних зображень з багатофігурними сценами: 25 горизонтально видовжених клейм з євангельськими сюжетами, що оповідають про останні дні земного життя Христа. Тлом твору слугує детально вимальований архітектурний стафаж та пейзаж з хвилястим гірським поземом. Для майстрів Риботицької школи характерним було зображення умовної архітектури Єрусалиму – білостінних споруд з червоними дахами (банями). Згідно з іконографією, що склалася на підставі євангельських текстів, Спаситель був розп’ятий на горі Голгофі, де за переказами похований Адам. Тому біля підніжжя хреста маляр зобразив череп Адама, на який стікала кров з Христових ран. Поруч з Ісусом змальовані фігури двох розп’ятих розбійників, що їх художник зобразив у неприродних позах. Обабіч Розп’яття відтворена Богородиця з Марією Магдалиною, Іоанн Богослов та римський воїн (сотник) Лонгин на коні. За переказами, саме він керував стратою й пробив списом бік Христа, а після смерті визнав його за Сина Божого. Вишукана індивідуальна манера живопису майстра відображена у дещо непропорційних постатях, характерних типажах та гармонійному поєднанні барв. Кіновар на одязі та дахах споруд вносить виразний акцент у ніжну гаму прозоро покладених кольорів. Зворушлива безпосередність виконання сповнена глибоким стриманим ліризмом.