Подруги

Софія Налепинська-Бойчук

  • Подруги 2
  • Подруги 3
Основна інформація
ID
Г-IV-2721
Автор
Софія Налепинська-Бойчук
Назва
Подруги
Дата створення
1927
Країна
Україна
Техніка
дереворит
Матеріал
папір
Розміри (висота x ширина, см)
11.4 x 8
Інформація про автора
Автор
Софія Налепинська-Бойчук
Роки життя
1884–1937
Країна
Польща, СРСР
Біографія
Софія Налепинська-Бойчук (30 липня 1884, Лодзь – 12 червня 1937, Київ) – українська художниця, педагогиня, дружина українського митця Михайла Бойчука. Засновниця сучасної школи ксилографії в Україні. Працювала в галузі станкової й книжкової графіки, створювала ескізи до гобеленів і тканин. Представниця Розстріляного відродження. Народилася 30 липня 1884 року у місті Лодзь, Польща. Батько її був поляком, мати мала французьке походження. Мистецьку освіту здобула в художній школі Я. Ціонглінського в Петербурзі (1905–1907). У 1908 році продовжила навчання у Мюнхені. За рік виїхала до Парижа, де навчалася в Академії Поля Рансона. Там мисткиня познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – Михайлом Бойчуком. Саме в Парижі у 1909–1910 роках Михайло Бойчук разом з однодумцями та учнями, серед яких була і С. Налепинська, заснував окрему мистецьку школу, пізніше названу бойчукізмом. Напряму, створеному М. Бойчуком, були притаманні монументалізм, синтез українського фольклорного образотворчого мистецтва і сакрального мистецтва Візантії та Раннього Відродження. 1910 року художниця разом з чоловіком переїхала в Україну. З 1917 року вони жили у Києві. Софія Налепинська прийняла та полюбила українську культуру – вивчила українську мову, пісні, захопилась українською літературою та мистецтвом. У 1918–1921 роках С. Налепинська-Бойчук викладала у Миргородській художній школі. У 1922–1929 роках художниця очолювала ксилографну майстерню поліграфічного факультету Київського художнього інституту. Серед її учнів – українські митці Катерина Гаккебуш, Олександр Рубан, Віра Бура-Мацапура. У 1920–1930-х роках С. Налепинська-Бойчук працювала з книжковою графікою, оформляла відомі твори української та європейської літератури. Зокрема створила ілюстрації до вірша Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало» і поеми «Катерина». У своїй творчості мисткиня неодноразово зверталася до гострих соціальних тем українського населення початку XX століття, до тем жіночої дружби та сільського життя в умовах радянської реальності. Характерною ознакою більшості робіт художниці є вписування персонажів у лісний, сільський, а здебільшого урбаністичний пейзаж, як того вимагав час. 12 червня 1937 року Софія Налепинська-Бойчук була заарештована НКВД за звинуваченням в участі в антирадянській націоналістичній терористичній організації та засуджена до смертної кари. Розстріляна 11 грудня 1937 року. Реабілітована 1988 року.
Опис роботи
У доробку Софії Налепинської-Бойчук є роботи, присвячені жіночій дружбі, а також сцени, де дівчата разом читають книжки, як, до прикладу, на гравюрі «Подруги». На тлі білого аркуша без рамки – повнофігурне зображення двох українських сільських дівчат у хустках, які босоніж стоять на траві. Подруги уважно читають книгу: одна з них (праворуч) читає вголос, інша (ліворуч, з квіткою у руці) – замріяно слухає, схиливши голову до лівого плеча.
Надписи та символи
У правому нижньому куті гравюри закомпонована літера «Б». Внизу праворуч під зображенням напис олівцем: «С. Налепінська-Бойчук».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького