Гітаристка

Софія Налепинська-Бойчук

Основна інформація

ID: Г-IV-2718
Автор: Софія Налепинська-Бойчук
Назва: Гітаристка
Дата створення: 1921
Країна: Україна
Техніка: дереворит
Матеріал: папір
Розміри (висота x ширина, см): 11 x 9.7

Додатково

Вид: графіка
Жанр: побутовий декоративний
Провенанс: Передано Всесоюзним художнім комбінатом у Москві, 1977. Спадщина А. Іванової

Інформація про автора

Автор: Софія Налепинська-Бойчук
Роки життя: 1884–1937
Країна: Польща, СРСР
Біографія: Софія Налепинська-Бойчук (30 липня 1884, Лодзь – 12 червня 1937, Київ) – українська художниця, педагогиня, дружина українського митця Михайла Бойчука. Засновниця сучасної школи ксилографії в Україні. Працювала в галузі станкової й книжкової графіки, створювала ескізи до гобеленів і тканин. Представниця Розстріляного відродження. Народилася 30 липня 1884 року у місті Лодзь, Польща. Батько її був поляком, мати мала французьке походження. Мистецьку освіту здобула в художній школі Я. Ціонглінського в Петербурзі (1905–1907). У 1908 році продовжила навчання у Мюнхені. За рік виїхала до Парижа, де навчалася в Академії Поля Рансона. Там мисткиня познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – Михайлом Бойчуком. Саме в Парижі у 1909–1910 роках Михайло Бойчук разом з однодумцями та учнями, серед яких була і С. Налепинська, заснував окрему мистецьку школу, пізніше названу бойчукізмом. Напряму, створеному М. Бойчуком, були притаманні монументалізм, синтез українського фольклорного образотворчого мистецтва і сакрального мистецтва Візантії та Раннього Відродження. 1910 року художниця разом з чоловіком переїхала в Україну. З 1917 року вони жили у Києві. Софія Налепинська прийняла та полюбила українську культуру – вивчила українську мову, пісні, захопилась українською літературою та мистецтвом. У 1918–1921 роках С. Налепинська-Бойчук викладала у Миргородській художній школі. У 1922–1929 роках художниця очолювала ксилографну майстерню поліграфічного факультету Київського художнього інституту. Серед її учнів – українські митці Катерина Гаккебуш, Олександр Рубан, Віра Бура-Мацапура. У 1920–1930-х роках С. Налепинська-Бойчук працювала з книжковою графікою, оформляла відомі твори української та європейської літератури. Зокрема створила ілюстрації до вірша Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало» і поеми «Катерина». У своїй творчості мисткиня неодноразово зверталася до гострих соціальних тем українського населення початку XX століття, до тем жіночої дружби та сільського життя в умовах радянської реальності. Характерною ознакою більшості робіт художниці є вписування персонажів у лісний, сільський, а здебільшого урбаністичний пейзаж, як того вимагав час. 12 червня 1937 року Софія Налепинська-Бойчук була заарештована НКВД за звинуваченням в участі в антирадянській націоналістичній терористичній організації та засуджена до смертної кари. Розстріляна 11 грудня 1937 року. Реабілітована 1988 року.

Опис роботи

Композиція на тонованому папері, вписана у квадратну рамку. На тлі захмареного неба – повнофігурне зображення молодої дівчини в українському національному вбранні з гітарою в руках. Дівчина опустилася на праве коліно і замислено грає на музичному інструменті. Її голова нахилена до правого плеча, довге волосся майорить на вітрі. Обабіч дівчини ростуть поодинокі квіти.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького

Гітаристка

Інше