На полотні зображений молодий чоловік у блакитних облямованих золотом єпископських шатах. Він сидить на хмарині, підтримуваний янголами, один з яких тримає єпископську митру, і дивиться на землю, з якої його возносять на небо. Правою рукою чоловік благословляє місто у себе під ногами, у лівій тримає єпископський посох. Ангел, що сидить просто під святим, тримає розгорнуте Євангеліє, ангел зліва простягає святому білу лілію. Дещо позаду головної групи постатей пурхає ангел, що вкладає меч у піхви. Ймовірно, на картині представлений святий Януарій (275–305) – мученик, святий, єпископ, шанований католицькою і православною церквами, покровитель Неаполя, що захистив місто від епідемії чуми та виверження Везувію. Його атрибутами є меч, яким він був страчений, Євангеліє та лілія – символ чистоти й святості. У часи правління імператора Діоклетіана Януарій був заарештований за проведення християнської літургії. Разом із дияконами та вірянами був вкинутий у піч, але не згорів, кинутий диким звірям у цирку, але залишився неушкодженим, та врешті був обезголовлений мечем у віці 30 років. Іконографія святого досить багата. Його зображували визнані майстри Лука Джордано і Хосе де Рібера.