Психея

Люна Дрекслер

Основна інформація

ID: С-I-384
Автор: Люна Дрекслер
Назва: Психея
Дата створення: бл.1910
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новітній час
Техніка: відлив поліхромія
Матеріал: гіпс поліхромія
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 63 x 33 x 21.5

Додатково

Вид: скульптура 3D
Жанр: міфологічний
Сюжет: Алегорія душі
Провенанс: Надійшла з Музею ім. Любомирських

Інформація про автора

Автор: Люна Дрекслер
Автор мовою оригіналу: Luna Drexlerówna, Luna Amalia Drexler
Роки життя: 1882–1933
Країна: Австро-Угорська імперія, Польща, Франція
Біографія: Мисткиня походить із родини львівського купця Ігнатія Дрекслера, власника крамниці тканин на площі Капітульній, відомого художньою обдарованістю і сприянням долученню до мистецтва дітей. До 17 років Люна захоплювалася музикою, згодом – живописом і скульптурою. У 1899 р. вступила до приватної львівської художньої школи Марцелія Гарасимовича, де навчалась у портретиста та ілюстратора Станіслава Рейхана (з 1899 р.) – представника відомої львівської мистецької родини, випускника Віденської академії мистецтв. Удосконаленню майстерності сприяли уроки Станіслава Батовського-Качора та скульптора Антона Попеля. Водночас майбутня художниця відвідувала публічний зал рисунка і моделювання львівської Художньо-промислової школи. Певний час удосконалювала майстерність на Вищих жіночих курсах ім. Адріана Баранецького у Кракові. У 1907 р. Л. А. Дрекслер навчалась у Парижі – в Академії Ґранд-Шом’єр у Жана Антуана Енжалбера і відомого скульптура Еміля Антуана Бурделя. Захоплювалася творчістю Огюста Родена, символічно-імпресіоністична манера якого віддзеркалена у низці її робіт. У 1908 р. мисткиня повернулася до Львова й зайняла колишню майстерню львівського скульптора Тадеуша Баронча (Tadeusz Barącz), який відійшов у засвіти 1905 р. Того ж року в салоні Товариства прихильників образотворчого мистецтва (Towarzystwo przyjaćół sztuk Pięknych) відбулася перша персональна виставка Л. А. Дрекслер, яку складало понад двадцять робіт. Набуття європейського мистецького досвіду продовжилося й 1909 р.: в Парижі в Е. А. Бурделя, у Римі – в Академії Медічі й з 1910 р. – у Мюнхенській академії мистецтв. Світоглядні підвалини творчості Л. А. Дрекслер сформувало знайомство з філософом, літератором, архітектором і скульптором Рудольфом Штайнером (Rudolf Steiner), який фундував Антропософічне товариство в м. Дорнах (Швейцарія). Під час перебування за кордоном мисткиня долучалася до виставкового життя Східної Галичини. В 1911–1914 рр. співпрацювала з фабрикою фаянсових виробів Олександра Левицького в с. Пациків біля Станіслава (тепер – с. Підлісся Івано-Франківської обл.). У 1917 р. мисткиня повернулася до Львова та оселилася спочатку в будинку № 30 по вул. св. Софії (нині – вул. Франка, 114), згодом – на вул. Парковій, 14 (1910 р., арх. Іван Левинський), де прожила до кінця життя. Творчий спадок Л. А. Дрекслер складається з понад 200 скульптурних і кількох десятків малярських робіт. До поч. 1910-х рр. у її творчості домінували інспірації імпресіонізму, символізму, сецесії. Згодом – культури Стародавнього Єгипту та Ассирії, давньогрецької й французької середньовічної пластики, що зумовило стилізації під архаїку. Під впливом ідей Рудольфа Штайнера ідейним стрижнем образно-пластичних пошуків мисткині стало розкриття художніми засобами людських духовних начал. У річищі образотворчих шукань початку XX ст. Л. А. Дрекслер прагнула інтеграції у скульптуру живописних засобів художньої виразності, що підтверджують фактурність поверхонь, поліхромне тонування й м’яке моделювання форм. Малярський доробок художниці утворили краєвиди та портрети. Відомий інтерес мисткині до графіки, переважно техніки офорта. Утвердження жінки в соціокультурному просторі XX ст. підтверджує активна громадська діяльність Л. А. Дрекслер, участь у заснуванні Спілки польських художниць (Związek Artystek Polskich), членство в Об’єднанні «Скульптура», правлінні Спілки Польських художників, Львівській міській раді з питань мистецтва. Померла Л. А. Дрекслер у Львові у віці 51 року, похована на Личаківському цвинтарі. Для спорудження надгробка мисткині було використано один із рельєфів її роботи 1927 р. – «Посвячення» (ангел, що летить, відтворений із хрестом і сімома трояндами в руках), який відлили у бронзі й встановили на могилі в обрамленні з чорного мармуру. У травні-липні 1937 р. відбулася посмертна виставка Л. А. Дрекслер, на якій було експоновано 189 творів, із них – 126 скульптурних, 63 малярських олійних та акварельних робіт.

Опис роботи

Властиве мистецтву початку XX ст. прагнення до візуалізації підсвідомого, сецесійна витонченість, символічна втаємниченість та імпресіоністична свобода форми поєднались у скульптурі Люни Амалії Дрекслер «Психея» («Ванда») або «Самопізнання». Апелюючи до давньогрецького міфологічного образу Психеї (від давньогрецького Ψυχή – «душа», «дихання»), авторка створює багатозначний скульптурний образ. З огляду на утверджений в історії культури – від Посидіппа, Мелеагра і давньоримського письменника Луція Апулея до англійського поета-романтика Джона Кітса – зв’язок Психеї та Ерота, варіацією інтерпретації твору є самопізнання душі у любові. У подвійній назві скульптури відчитується характерне для античної та ренесансної філософської думки розуміння душі як єдності відчуттів, розуму, волі, уяви та її ототожнення із пізнанням і самопізнанням. Аспектом художнього образу є апеляція до платонівської концепції пізнання як палкого, чуттєвого тяжіння душі до світу «ейдосів». Образу суголосить утверджене за доби романтизму уявлення про єдність душі із вічним та абсолютним та тотожності пізнання світу й пізнання себе. Трансцендентні аспекти образу, закорінені у розумінні душі як саморухомої частки вічного, унаочнює висхідна динаміка жіночого тіла з закинутими за голову руками та звернутим до неба обличчям. Осмисленню самопізнання як єднання зі світом сприяє розімкненість зображення у зовнішній простір: угору завдяки лінії рук, вперед завдяки кроку, еліпсовидно, назад завдяки бганкам вбрання. Образ вивершення у самопізнанні створює викінчення моделювання об’ємів знизу вгору: від плинних, ескізно-імпресіоністичних драперій сукні, гнучкого торса, до ідеального прекрасного обличчя. Властиву скульптурі початку XX ст. емоційну генезу образу підтверджують сецесійна плинність контурів, диференційована гра світла і тіні, невимушене моделювання форм. Належність твору мистецьким шуканням початку XX ст. засвідчують домінування суто пластичних засобів художньої виразності, смислова багатозначність, відкритість до різноманітних відчитань.

Надписи та символи

На цоколі справа фрагмент наліпки Товариства прихильників красних мистецтв у Львові: «Luna Drexlerównna / P…»; наліпка: «12284».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького