«Погруддя Францішека Смольки» (1895) зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького – одне із численних звернень Т. Блотніцького до інтерпретації образу відомого політичного діяча, правника, львівського адвоката, почесного громадянина Львова (1861), посла Галицького сейму та австрійського парламенту у Відні, його президента у 1848, 1881–1893 рр. Так, перше зображення політика у гіпсі скульптор створив у 1874 р. й представив його на Високому замку для публічного огляду. У 1893 р. Т. Блотніцький отримав замовлення на мармурове погруддя Ф. Смольки, на той час – депутата Галицького крайового сейму та австрійського парламенту у Відні, президента палати депутатів, для зали Львівської міської ради. Працював над портретом з натури у Львові у квітні–липні 1893 р. Увічнив образ в мармуровому бюсті, з листопада 1895 р. розташованому в залі засідань львівських депутатів, і гіпсовій півпостаті (1898 /?/). У 1905 р. запропонував міській раді проєкт надгробка Ф. Смольки на Личаківському цвинтарі у формі погруддя на гранітній колоні. Неокласичний бронзовий пам’ятник політичного діяча роботи Т. Блотніцького було відкрито 8 грудня 1913 р. на площі Ф. Смольки у Львові (знищений після 1949 р.). Представлене у збірці ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького портретне зображення відлито у фаянсі з теракотової моделі (1895) на фабриці у Пацикові у 1912–1914 рр. Як і загалом творам Т. Блотніцького 1890-х рр., погруддю притаманні поєднання чіткої академічної архітектоніки з бароковою динамікою «відкритої» скульптурної форми, філігранною ритмікою, декоративним опрацюванням деталей. Історичної значущості та монументальності образу надають величний нахил голови та її увиразнення бородою і вусами, що утворюють трикутний п’єдестал. Особливістю пластичного рішення скульптури є поєднання м’якої ліпки, достовірного відтворення портретних рис, психологізму та майже сецесійної декоративно-ритмічної інтерпретації форми. Образний емоційний лад скульптури визначає глибоко втамована скорбота, та, в якій багато знання. Показова меморіальність створеного на схилку життя Ф. Смольки портретного образу, його конституювання на межі історії, сучасності, майбуття.