«Татранський звіролов» (початок 1930-х рр.) відображає культурно-світоглядні пріоритети й дослідницькі зацікавлення автора, який ідентифікував себе як представника автентичної культури краю, був одним із популяризаторів закопанського стилю, вивчав побут і звичаї верховинців і відобразив результати досліджень в низці історичних та етнографічних статей. Випускник, а згодом викладач і директор Школи деревообробного промислу в Закопаному, майстер працював переважно у дереві й створив у цьому традиційному матеріалі з «глибокими смисловими резонансами в колективній свідомості» (З. Чегусова) низку портретів і жанрових скульптур. Засновані на досконалому знанні селянських «праць і днів», вони позначені оповідністю, ілюстративністю, достовірністю і докладністю відтворення трудової дії та знарядь праці, типовістю антропологічних ознак. Значну увагу майстер надавав народному строю, любовно і ретельно зображаючи свитку, сорочку, крислатий капелюх. Твори, виконані у дереві, позначені декоративністю, надмірною деталізацією та описовістю, певним порушенням міри художньої умовності, покликаної надати образу естетичної узагальненості та дистанціювати мистецтво від життя. Особливістю «Татранського звіролова» є моделювання форми геометризованими площинами, що уподібнює постать гірським масивам і візуалізує єдність людини з природою.