На листі паперу з окремими моментами стилізації та узагальнення вугіллям виконана копія роботи сера Антоніса ван Дейка (22.03.1599–9.12.1641), що також могло бути пов’язаним з тим, що автор не працював з оригіналом, а, до прикладу, з графічною копією. Оригінал живописного твору Антоніса ван Дейка «Портрет Йоганна VIII Нассау-Зігенcького» (1627), з якого зробив копію Юліан Заяць, зберігається у Національному музеї Ліхтенштейну. На роботі на тлі драперії у повен зріст зображено постать чоловіка середнього віку, оберненого обличчям до глядача, з короткою бородою та вусами, виразною алопецією волосяного покриву голови. У правій руці чоловіка – короткий жезл, що радше нагадує зорову трубу, а його ліва рука оперта на складний для ідентифікації предмет (в оригіналі – шолом лицаря). Поза портретованого доволі статична, обличчя індивідуальне, на відміну від оригіналу вираз обличчя менш емоційний та суворий. Характер стилізації не дозволяє точно ідентифікувати нагороду на торсі чоловіка, що в оригіналі є орденом Золотого руна (1624). Вбрання портретованого відповідає часу – лицарський обладунок з рельєфними накладками, комір та манжети із мереживом, високі чоботи та шпори. Як й в оригіналі, відчутна певна театральність постановки, що увиразнена драперією зліва (в оригіналі текстиль, вірогідно, дамаського походження) та невиразними тональними градаціями з правого боку листа (в оригіналі динамічні грозові хмари з проблисками синього неба). Текстура матеріалів передана більш стилізовано, аніж в оригіналі, але в окремих моментах відчутно. Специфіка виконання копії свідчить про часову приналежність до початку XX століття (зокрема характер штриха та підхід до трансформації оригіналу). Наголосимо, що виконання робіт такого типу було важливим етапом вивчення засад композиції, дослідження практичних напрацювань мистців попередніх епох у царині як відтворення пластичної анатомії, так й розробки психологічних типажів не лише через міміку, а й поставу, стафаж й окремі елементи середовища.