У роботі невідомого скульптора останньої третини ХІХ ст. створено меморіально-глорифікаційний образ Юліуша Словацького – польського поета-романтика, драматурга, одного із «національних пророків» поряд з Адамом Міцкевичем і Зигмунтом Красінським. Твори Ю. Словацького торкаються важливих проблем, пов’язаних із національно-визвольною боротьбою, минулим польського народу, його майбуттям. У його поетичному доробку домінують теми патріотизму, революційної стійкості, відданості Вітчизні. Низка творів присвячена поразці Листопадового повстання 1831 р., долі емігрантів і польських засланців. Як лірик Ю. Словацький відомий своїми піснями, що увібрали східні мотиви, інспірації народної творчості, сповнилися містицизмом. Стилістично робота належить «реалістичному академізму», що набув поширення у львівській скульптурі останньої третини ХІХ ст. Її особливістю є поєднання піднесеності, ідеалізації, величності образу поета із достовірністю, інспірованою естетикою давньоримських погрудь. Романтичні ремінісценції, суголосні творчості Ю. Словацького, помітні в одухотвореності й піднесеності образу, причетності портретованого духовним рівням буття. Культурно-історичну вагомість постаті поета-громадянина увиразнює моделювання «історичного епічного хронотопу», в якому зображений «предстоїть» перед Вітчизною, нацією, майбутнім, «нададресатом-історією». Утіленню задуму слугують натхненний вираз обличчя, високо піднята голова, погляд, спрямований в далечінь. Особливістю твору є поєднання пластичності та графічності: майстерно модельованих об’ємів і лінійної виразності очей, брів, волосся.