Осінь

Карло Звіринський

  • Осінь 2
  • Осінь 3
Основна інформація
ID
Ж-5723
Автор
Карло Звіринський
Назва
Осінь
Дата створення
1965
Країна
УРСР
Культура
Новітній час
Техніка
олійний живопис
Матеріал
полотно олія
Розміри (висота x ширина, см)
118.5 x 99.8
Інформація про автора
Автор
Карло Звіринський
Роки життя
1923–1997
Країна
Польща, УРСР
Біографія
Карло Звіринський народився 14 серпня 1923 р. у с. Лаврів на Львівщині. У 1942–1943 рр. навчався у Львівській державній мистецько-промисловій школі на відділі графіки у Миколи Бутовича та Володимира Баляса. З вересня 1943 р. продовжив здобуття фаху на відділі малярства (у майстерні Михайла Козика) в новоствореному мистецькому освітньому закладі «Вищі Образотворчі Студії» (Hoheren Kunstmalerfachstudien). У вересні 1945 р. вступив на п’ятий курс відділу малярства Львівського училища прикладного мистецтва (нині – Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша), де студіював у Романа Сельського. В 1947–1953 рр. продовжив навчання у Р. Сельського у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині – Львівська Національна академія мистецтв) на відділі монументального живопису (з однорічною перервою у 1949–1950 рр., коли був виключений за «буржуазний націоналізм і поширювання формалістичних тенденцій у мистецтві»). Саме під впливом учителя К. Звіринський зацікавився досвідом кубізму, абстракціонізму, дадаїзму, фовізму, сюрреалізму, на основі якого згодом сформував свій самобутній малярський стиль. У 1953–1959 рр. К. Звіринський викладав живопис і композицію у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша. У 1959–1982 рр. продовжив педагогічну діяльність у ЛДІПДМ. У 1982 р. за відмову від співпраці з КДБ не був допущений до конкурсу на переобрання на займану посаду. З 1990 р. поновив викладацьку діяльність на посаді професора кафедри монументального живопису Львівської академії мистецтв. У 1950–1980-х рр. у помешканні К. Звіринського діяла «підпільна» мистецька школа для творчої молоді, метою якої, опріч мистецьких студій, стало вивчення світової та української культури й формування національної свідомості. Неформальне професійне спілкування посприяло творчому становленню шерегу відомих львівських митців – А. Бокотея, І. Марчука, О. Мінька, П. Марковича, Р. Петрука, Б. Сойки, З. Флінти, що спонукає до визнання К. Звіринського «батьком сучасної львівської малярської школи» (Ю. Бойко). Ранні роботи К. Звіринського позначені впливом постімпресіонізму. На початку 1950-х рр. митець розпочав експерименти з «чистою формою» й наполегливо шукав суто формальні, колористично-композиційні розв’язання творчих завдань. З 1957 р. для створення рельєфних композицій застосовував папір, дерево, бляху, тканину, мотузки, гіпс. Вибудовував вишукані стримані градації чорно-сірих і вохристих кольорів. Особливістю творів митця кінця 1950-х рр. є візуально-музична синестезія та осмислення видимих форм як репрезентацій трансцендентної духовної реальності, волі Творця. З 1960 р. у творчості К. Звіринського розпочався новий етап, позначений переходом до «безфактурного» малярства та поєднань чорних, білих, червоних, зелених, вохристих барв, сповнених містичних звучань. Водночас у малярстві К. Звіринського поступово викристалізовувалась нова образно-пластична концепція – «абстрактний сюрреалізм». В умовному ірраціональному просторі полотен художник розташовував різноманітні абстрактні форми, фантазійні предмети, знаки, що немов живі істоти творили причетний Абсолюту та волі Творця таємничий світ. У роботах останнього десятиліття К. Звіринський повернувся до більш активної колірної гами, актуалізував і творчо переосмислив концепції ранніх робіт. У доробку майстра – сакральномистецькі твори, засновані на традиціях давньоукраїнського іконопису в поєднанні з високою колористичною культурою й пластичним відчуттям.
Опис роботи
Особливістю творчості К. Звіринського є осмислення матеріального світу як сповненого Божественних енергій, віддзеркалення волі Творця. Творче кредо художника відображають рядки апокрифічного Євангелія, відтворені у рукописному тексті, за життя К. Звіринського розташованому у майстерні: «Розлупаю колоду – бачу Тебе, підніму камінь – і там Тебе знайду». У полотні «Осінь» (1965) виразу пантеїстичних переконань митця про єдність Бога і світу, душі і світу, душі і Бога слугувало постімпресіоністичне формотворення, засноване на зведенні видимого до посутнього в зіставленнях колірних площин. Аспектом художнього образу є актуалізація фольклорних уявлень про ліс як віддалений, некультивований простір, протилежний дому в архаїчній опозиції «чужий – свій». Напруги пейзажу надає уявлення про ліс як небезпечний лімінальний (перехідний) локус, асоційований із перепонами, їх подоланням, пошуком, шляхом. Як утілення абсолютної екзистенційної самотності сприймається зображення покинутого білого пса на пагорбі поміж могутніх стовбурів дерев. Драматизму образу надають контрасти світлого і темного, теплого й холодного, примарне освітлення й місяць на зловісному небесному тлі. Водночас у роботі порушено проблему чужинності оточенню, що імовірно має соціальний підтекст. У творі її візуалізовано сторонністю домашньої тварини віковічним хащам, що є домом для зображених праворуч птахів. Постімпресіоністичними «маркерами» роботи є нівеляція тривимірності, щільний кольоропис, утвердження самоцінності картинної площини.
Надписи та символи
На звороті у верхньому правому куті напис: «КАР-10».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького