Робота з неаполітанської серії. Перший з відомих варіантів гравюри походить з 1814 року. Там бачимо композицію, ідентичну до «львівської», але представлену в квадратній рамці; вона відома з альбому Raccolta di Cinquanta Costumi li più interressanti delle città, terre e paesi in provincie diverse del Regno di Napoli («Зібрання п’ятдесяти найцікавіших живописних костюмів з міст, місцевостей та сіл різних провінцій Неаполітанського королівства»), виданому в Римі 1814 року. Композиція, аналогічна «львівській», відома з альбому Nuova Raccolta di Cinquanta Costumi («Нове зібрання п’ятдесяти живописних костюмів»), виданому в Римі в 1816 р. На першому плані зображенi юнак-пастух та молода жінка, яка сидить на камені, вбрана у яскравий національний одяг. Між ними спокійно лежать вівця та двоє баранів – отара, яку пригнав на гору пастух. Він із захопленням дивиться на красуню, що обернулася до нього витонченим «грецьким» профілем. На ній червоно-жовта куртка-камізелька з підкресленими обшлагами рукавів, голубий фартух із мереживом, довга синя спідниця, з-під якої видно її червоний черевичок. На її голові легкий чепчик, на шиї низки коралів. Жінка тримає біля колін мереживо, біля її ліктя на камені – розпущена вовна та гаптована тканина. Дія відбувається на тлі зелені дерев, за якими на дальньому плані постає один з величних верхів Апеннін.
Каппадоча (Cappadocia) – село між хребтами в самому центрі Апеннін, на кордоні сучасних провінцій Лаціо та Абруццо.