Розп’яття презентує Христа в момент глибокого страждання. Голова Спасителя нахилена на бік, під зведеними бровами очі заплющені, на виснаженому обличчі вираз скорботи. Терновий вінок, змодельований двома переплетеними джгутами з гострими голками, символізує мучеництво і покору. Про спробу майстра відтворити фізичні муки свідчить витягнуте тіло з підкресленим рельєфом грудної клітки й напружених м’язів. У роботі втрачена одна рука та дві стопи, ноги зведені разом, ледь зігнуті в колінах, злегка видовжені, що сприяє відчуттю напруги, яке характерне для зображення Розп’яття. Перізоній (пов’язка на стегнах) змодельований рельєфними горизонтальними складками, що надають руху і життєвості образу. Розп’яття належить до традиційної сакральної пластики, вирізняється драматизмом пози та експресивністю виразу обличчя. Тут головне не анатомічна схожість, а духовна сутність, жертовність.