На листі бачимо копії рисунків за мотивами творів Губерта фон Геркомера, зокрема студія голови араба та оплічний портрет літнього чоловіка з сивою бородою середньої довжини. Обидві є прикладами уважної та глибокої аналітичної роботи, що виходить за межі простої навчальної вправи. Обидва зображення виконані в дусі портретного реалізму другої половини ХІХ століття, з характерною увагою до психологічної виразності й тонкої пластичної розробки обличчя. Автор копій прагне не лише технічно точно відтворити образи, а й увійти у контакт із манерою Г. Геркомера, що поєднує строгість академічного малюнка з емоційною насиченістю і глибоким гуманістичним баченням. Перша студія, голова чоловіка арабського походження, привертає увагу спокійною гідністю та силою характеру. Обличчя зображене майже у фас, з незначним поворотом, що дає можливість передати об’єм і глибину моделювання. Автор рисунка детально опрацьовує риси: темні очі, чітко окреслені брови, фактурну поверхню шкіри, обрамлення обличчя традиційним головним убором. Це зображення – не просто етнографічна замальовка, а спроба передати цілісність індивідуального образу, внутрішню зосередженість і відчуття гідності, що характерно і для самого Г. Геркомера. Другий портрет – літній чоловік з виразною сивою бородою середньої довжини, у класичному костюмі з білою сорочкою та тканим метеликом, також показаний у фас, з легкою асиметрією повороту голови. Художник акцентує на м’якій передачі об’єму, використовуючи тонкі переходи світла і тіні, що дозволяє досягти відчуття присутності. Лоб високий, очі зосереджені, погляд спокійний. Обличчя не містить надмірної експресії, а обраний ракурс і композиційне рішення дозволяють розкрити не лише зовнішність, а й певну філософію портретного образу, що було властиво Г. Геркомерові як мистцю. Губерт фон Геркомер знаковий своїми глибоко психологічними портретами, що поєднували соціальну чутливість із майстерністю академічного рисунка. Його манері притаманна пластична виваженість, скрупульозне вивчення моделі, тонке світлотіньове моделювання та увага до людської індивідуальності, незалежно від походження, професії чи соціального статусу зображуваних. Г. Геркомер часто зосереджувався на постатях, які втілювали гідність у простоті, внутрішню силу, часто тиху героїку звичайного життя. Копії, про які йдеться, очевидно є результатом не навчального інтересу, а частиною глибшого авторського дослідження. Художник, що їх виконав, прагнув не тільки повторити майстерність Геркомера, а й осмислити її в контексті власного творчого пошуку. Таке студіювання, особливо облич із різних культурних та вікових типажів, могло слугувати основою для побудови персональної іконографії у власній практиці. Таким чином ці рисунки – своєрідне «вхідне дослідження”» до майбутньої авторської системи образів, де портрет стає не стільки фіксацією зовнішності, скільки носієм досвіду, характеру та часу.