Розп’яття вирізьблене в традиціях української сакральної пластики доби бароко. Фігура Ісуса представлена в момент смерті на хресті. Його тіло злегка вигнуте у характерній S-подібній лінії. Голова обернена вбік і схилена до правого плеча. Очі заплющені, рот злегка розтулений, на обличчі передано вираз покори та смирення. Руки Христа широко розведені, але не в строгій горизонтальній лінії, а під певним кутом, що посилює ефект драматичності. Пластика тіла вирізняється дещо узагальненим, проте промовистим відтворенням анатомічних особливостей людського тіла. Напружені м’язи рук та ніг, чітко означені ребра, худорлявість акцентують ідею тілесних мук. Водночас у позі та виразі обличчя простежується духовна піднесеність, яка перетворила смерть на символ перемоги над гріхом. Певного емоційного забарвлення, яке урівноважує композицію, надає роботі перізома, змодельована глибокими чіткими складками. Скульптурне зображення Розп’ятого Христа поєднало риси реалістичного моделювання з бароковою емоційною експресією, що відповідає загальній тенденції творів сакрального спрямування даного часу, де основне завдання – викликати емоції співпереживання.