Александр Ягеллончик (05.08.1461–19.08.1506) – великий князь литовський з 1492 р., король польський з 1501 р. Народився 5 серпня 1461 р. в королівському замку Вавель у Кракові. У 1484 р. батько Александра Ягеллончика, великий князь литовський і король польський Казимир IV, призначив його спадкоємцем трону у Великому князівстві Литовському. У 1492 р. був обраний великим князем литовським на сеймі у Вільні, тоді як поляки обрали своїм королем його старшого брата, Яна I Ольбрахта. У 1494 р. завершив литовсько-московську війну, внаслідок якої литовці втратили Вязьму та частину Верховських князівств. У 1495 р. мирний договір був зміцнений шлюбом Олександра з Оленою, донькою великого князя московського Івана III Васильовича. У 1499 р. зміцнив союз Литви з Польським королівством (так звана Краківсько-Віленська унія). У 1501 р., після смерті Яна І Ольбрахта, польський сейм обрав Александра Ягеллончика королем. З цього часу й до 1795 р. польською короною і великим князівством правив єдиний монарх, а у щодо відносин держав почали застосовувати термін Річ Посполита. У 1505 р. Александр Ягеллончик запровадив Радомську конституцію (Nihil Novi), що обмежувала королівську владу на користь магнатів. Значний вплив на політику короля мали українські магнати на чолі з Михайлом Глинським. Король Александр Ягеллончик був високоосвіченою людиною, пошановувачем наук і мистецтв. Помер 19 серпня 1506 р., похований у Вільнюсі.