Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображені дві жінки, які спокійно стоять одна навпроти одної, одна – обернена спиною, інша – обличчям до глядача, що дозволяє бачити одяг із двох ракурсів. Обидві жінки одягнені у довгі сукні, що сягають щиколоток. Під основним верхнім шаром видно нижні спідниці. Зверху одягнений верхній одяг, схожий на пальто або довгий жакет із приталеним силуетом. У верхньої частини вбрання видно комір, що лягає на плечі. У жінки зліва на спині чітко видно ряди ґудзиків та складки, що надають одягу об’ємності й декоративності. На головах у жінок головні убори це тканинні чепці або хустки, пов’язані ззаду чи зверху у жінки зліва, а у жінки праворуч пов’язка зав’язана спереду вузлом. Взуті у черевики або туфлі на низькій підошві. Також у жінки справа на шиї помітна прикраса – намисто чи ланцюжок. Загалом одяг виглядає теплим, пристосованим для прохолодної пори року, багатошаровим і практичним, але водночас із декоративними елементами, зокрема, ґудзики, зборки, прикраса. Виглядає, що добре знайомі жінки зустрілись у дорозі та зупинились аби побесідувати, їх пози та жести свідчать про спокійну атмосферу та взаємну зацікавленість. Фігури передані уважно й ретельно з акцентом на деталі одягу на фоні проглядаються дерева чи кущі. Майстер зосередився на побутовому вбранні жінок. Контури чіткі, складки тканини промальовані лініями, що передають фактуру матеріалу. Зображення має спокійний, гармонійний характер. Лінії чіткі, деталізація помірна, можемо бачити складки вбрання, риси обличчя. Фон рисунка мінімалістичний. Графічний рисунок має беззаперечну історико-культурну цінність оскільки тут є чітке та ретельне відтворення народного одягу. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького